Алфьоров Микола Семенович
Микола Семенович Алфьо́ров (нар. 26 вересня 1917, Компаніївка — пом. 6 листопада 1982, Свердловськ) — російський радянський архітектор і педагог, доктор архітектури з 1963 року; член Спілки архітекторів СРСР з 1952 року[1], член-кореспондент Академії мистецтв СРСР з 1978 року.
| Алфьоров Микола Семенович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 13 (26) вересня 1917 |
| Смерть | 6 листопада 1982 (65 років) |
| Поховання | Широкореченське кладовищеd |
| Країна (підданство) |
 СРСР |
| Навчання | Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Єкатеринбург |
| Нагороди | |
Біографія
Народився 13 [26] вересня 1917 року в селі Компаніївці Єлисаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії (тепер селище міського типу Кіровоградської області, Україна). Протягом 1935—1940 років навчався в Харківському інституті інженерів комунального будівництва. Брав участь у німецько-радянській війні. Член ВКП(б) з 1943 року.
З 1946 року в Уральському політехнічному інституті:
- у 1946—1952 роках — асистент кафедри архітектури (з 1948 по 1951 рік навчався в аспірантурі Московського архітектурного інституту; 1952 року захистив кандидатську дисертацію);
- у 1952—1964 роках — доцент кафедри архітектури;
- у 1964—1967 роках — професор, завідувач кафедри архітектури;
Протягом 1967—1972 років — ректор Уральського відділення Московського архітектурного інституту, а протягом 1972—1982 років — ректор Свердловського архітектурного інституту[1].
Помер в Свердловську 6 листопада 1982 року. Похований в Свердловську на Широкореченському кладовищі.
Споруди, праці
- проєкти і будівлі
- у Свердловську
- водна станція в Парку культури та відпочинку імені В. В. Маяковського (1946);
- реконструкція музею Я. М. Свердлова (з Г. О. Голубєвим, 1947);
- житлові будинки на вулицях Малишева та Свердлова (1955);
- ансамбль музейно-паркового ансамблю «Історична площа» (з Г. І. Дубровіним, А. В. Овечкіним, В. А. Піскуновим, А. Є. Коротковським, Л. П. Винокуровою, 1974);
- у Москві
- реконструкція Чистопрудного бульвару;
- планування та будівництво кварталу на Котельницькій набережній (1949);
- конкурсні проєкти:
- монумент Перемоги у Вільнюсі;
- будівля Ради міністрів Литовської РСР (Вільнюс, 1947);
- пам'ятник воїнам та громадянам, загиблим під час визволення Сталіного;
- будинок Сталінської обласної ради (Сталіно, 1944);
- меморіальний знак на кордоні Європи та Азії (співавтор Б. М. Давідсон, 1954);
- проект реконструкції Театру опери та балету в Свердловську (співавтори Б. М. Давідсон, П. В. Оранський, Н. С. Власенко, 1954).
- публікації
- «Зодчие старого Урала» (Свердловськ, 1960) (рос.);
- «Архитектурное проектирование промышленных зданий и сооружений», частини 1-3 (Москва, 1979) (рос.).
Відзнаки
- Нагороджений
- Срібним хрестом за заслуги (Польська Народна Республіка, 1945)[1];
- радянськими орденами: Червоної Зірки (31 серпня 1944)[2], Трудового Червоного Прапора (1971), «Знак Пошани» (1976)[1];
- радянськими медалями: «За бойові заслуги» (15 листопада 1943), «За оборону Москви» (1 травня 1945), «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945), «За визволення Варшави»[2];
- Народний архітектор СРСР з 1978 року.
Примітки
- Російська академія мистецтв.(рос.)
- Пам'ять народу.(рос.)
Література
- Алфёров Николай Семенович // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).;
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 20. — ISBN 5-88500-042-5.