Альберто Гальярдо

У дорослому футболі дебютував 1958 року виступами за команду «Маріскаль Сукре», в якій того року взяв участь у 18 матчах чемпіонату, забивши 12 голів.

Згодом з 1960 по 1963 рік грав у складі команди «Спортінг Крістал». За чотири роки виступів він зіграв 72 матчі і забив 56 голів. У 1961 році він став чемпіоном Перу і найкращим бомбардиром першості з 18 голами. Наступного року він також став найкращим бомбардиром, забивши 22 голи. Також у 1962 році брав участь у Кубку Лібертадорес, дебютному в історії клубу. У стартовому матчі проти «Насьйоналя» він зробив дубль, проте уругвайці все-одно перемогли 3:2. Через 10 днів він знову забив, на цей раз аргентинському «Расінгу» (2:1), принісши своїй команді єдину перемогу на турнірі.

1963 року на Альберто звернув увагу італійський «Мілан» і придбав його. За «россонері» Гальярдо грав лише у товариських матчах[1][2]. Після Мілану він відправився в інший місцевий клуб «Кальярі», але і там не зміг заграти, забивши за два роки лише три голи у чемпіонаті[3].

1966 року футболіст повернувся в Південну Америку і став гравцем бразильського «Палмейраса». З ним він виграв Лігу Пауліста і Кубок Бразилії. 12 лютого 1967 року Гальярдо вийшов на заміну на 32 хвилині зустрічі з «Наутіко Ресіфі» замість Жуліньйо, який проводив свій прощальний матч[4].

У 1968 році Альберто Гальярдо повернувся в «Спортінг Крістал». Граючи до 1975 року він провів за клуб 170 матчів і забив 71 гол і став триразовим чемпіоном Перу. У 1968 році в розіграші Кубка Лібертадорес він забив 5 м'ячів і за кількістю голів на турнірі став дев'ятим, разом з бразильцем Сервіліо з «Палмейраса». Всього в Кубках Лібертадорес він зіграв 26 матчів і забив 10 голів. У національних чемпіонатах Гальярдо провів 364 матчі, забив 163 м'ячі.

По завершенні ігрової кар'єри став тренером, працював з рядом клубів, в тому числі неодноразово очолював «Спортінг Крістал» як виконувач обов'язків головного тренера (1977, 1978, 1981—1982, 1985, 1988—1989).

1960 року захищав кольори олімпійської збірної Перу на футбольному турнірі Олімпійських ігор 1960 року у Римі. Перу вибув на груповому етапі, а Гальярдо з'явився у всіх трьох іграх — проти Франції, Угорщини та Індії[5].

10 березня 1963 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Перу в матчі чемпіонату Південної Америки в Болівії проти збірної Бразилії (0:1). Окрім цього матчу, він також зіграв на турнірі у всіх наступних п'яти матчах свої збірної і в іграх з Аргентиною (2:1), Болівією (2:3), Колумбією (1:1) та Парагваєм (1:4) забив по голу, посівши з командою п'яте місце.

Згодом у складі збірної був учасником чемпіонату світу 1970 року у Мексиці. У цьому турнірі він зіграв у всіх трьох матчах групового етапу, забивши гол у зустрічі з Болгарією (3:2)[6], а також у програному чвертьфіналі проти майбутніх переможців турніру збірної Бразилії (2:4), де також відзначився забитим м'ячем у ворота Фелікса Мієлі[7][8].

Востаннє зіграв у національній збірній 25 червня 1972 року в матчі Кубка незалежності Бразилії із Югославією (1:2). Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала десять років, провів у її формі 37 матчів, забивши 11 голів[9].