Альберт Лео Шлагетер

Альберт Лео Шлагетер (нім. Albert Leo Schlageter; 12 серпня 1894(18940812), Шенау — 26 травня 1923, Гольцгейм, нині у складі Дюссельдорфа) — німецький лейтенант у відставці, член фрайкора і партизан періоду після Першої світової війни, один з головних мучеників у нацистському мартиролозі.

Альберт Лео Шлагетер
нім. Albert Leo Schlageter
Народився 12 серпня 1894(1894-08-12)[1][2]
Шенау-ім-Шварцвальд, Schönau im Schwarzwald GVVd, Леррах, Фрайбург, Баден-Вюртемберг[1]
Помер 26 травня 1923(1923-05-26)[1][3][2] (28 років)
Гольцхаймd, Округ 1d, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Вільна держава Пруссія, Веймарська республіка, Німецький рейх[1]
·вогнепальне поранення
Поховання Північне кладовище (Дюссельдорф)d
Країна  Німеччина
Діяльність солдат, офіцер
Знання мов німецька[3]
Учасник Перша світова війна
Військове звання Лейтенант
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Лейтенант Шлагетер під час Першої світової війни.

Біографія

Народився в католицькій родині. Під час Першої світової війни служив в армії, воював на Західному фронті, нагороджений Залізними хрестами 1-го і 2-го класу.

В 1917 отримав звання лейтенанта і призначений командиром батареї. Після демобілізації (у грудні 1918) вступив на економічний факультет Фрайбурзького університету, але потім вступив у фрайкор (також як командир батареї), брав участь у боях з більшовиками в Прибалтиці, в березні 1920 під час Каппського заколоту — в боях з Рурською Червоною армією, в 1921 — в боях з поляками у Верхній Сілезії під час Третього Сілезького повстання. У Сілезії організував наліт на фортецю Коссель, де французькою владою утримувались заарештовані німці, яких передбачалося депортувати на Острів Диявола у Французькій Гвіані, і звільнив полонених; його батарея зіграла важливу роль у перемозі у вдалій для німців битві біля гори Святої Анни (Аннаберг). Під час цих подій врятував від самосуду полонених французів, на що вказував захист під час суду над Шлагетером.

У жовтні 1922, разом з Гергардом Россбахом і Гауенштайном, був одним із засновників Національно-Соціального об'єднання, (потім Німецька робоча партія), поєднаного з НСДАП як колективний член. Однак після французької окупації Рура на початку 1923 порвав з НСДАП через заборону Гітлера брати участь у боротьбі з окупантами, і перебрався в Рур, де організував групу, що займалася саботажем і диверсіями, зокрема організувавши аварії поїздів на вокзалі Хюгель в Ессені і на залізничному мосту у Калькумі.

Полонення, суд і розстріл
Страта Шлагетера

Завдяки інформації впровадженого агента, 7 квітня 1923 був заарештований в Ессені і звинувачений в шпигунстві і саботажі. 8 травня був засуджений трибуналом до розстрілу.

Писати прохання про помилування відмовився, заявивши: «Я не звик просити про помилування». Розстріляний 26 травня 1923 року.

Пам'ять

Ім'я Шлагетера отримала 26-а винищувальна ескадра «Шлагетер» (нім. Jagdgeschwader 26 (JG 26) «Schlageter») Люфтваффе за часів Другої світової війни.

Посилання

Література

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11860788X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Енциклопедія Брокгауз
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Карл Радек говорить у своєму “Schlageter speech”, що взяв назву роману: Friedrich Freksa, Der Wanderer ins Nichts. Roman / Georg Müller, München, 1920
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.