Альвенівські хвилі

Альвенівські хвилі або альфвенівські хвилі^{[джерело?]} — тип поперечних хвиль у плазмі, яка перебуває в магнітному полі, коли відбуваються малі поперечні зміщення плазми відносно силових ліній поля. Альвенівські хвилі розповсюджуються вздовж силових ліній зі швидкістю[Прим. 1]

${\displaystyle c_{A}={\frac {B_{0}}{\sqrt {4\pi m_{i}n_{0}}}}}$,

де ${\displaystyle B_{0}}$ — магнітна індукція прикладеного магнітного поля, ${\displaystyle m_{i}}$ — маса іонів в плазмі, ${\displaystyle n_{0}}$ — густина іонів у плазмі. Наведена формула справедлива у нерелятивістському випадку, тобто в таких магнітних полях, коли швидкість розповсюдження альвенівських хвиль набагато менша від швидкості світла.

Хвилі названі на честь Ганнеса Альвена, який передбачив їх існування 1942 року[1].

Особливий інтерес для астрофізики становить той факт, що власне поле хвилі h може набагато переважати початкове поле H. Отже, альвенівські хвилі спроможні підсилювати магнітне поле, а також переносити його на значні відстані. Вони відіграють важливу роль у процесах, що відбуваються у магнітосферах Землі та планет, міжпланетній плазмі, явищах на Сонці, в радіогалактиках тощо[2].