Ганнес Альвен

Га́ннес У́лоф Є́ста А́львен (іноді Альфвен[15], швед. Hannes Olof Gösta Alfvén; 30 травня 1908(19080530), Норрчепінг — 2 квітня 1995, Стокгольм) — шведський фізик й астроном, лауреат Нобелівської премії з фізики 1970 року за внесок у розвиток магнітогідродинаміки[16].

Ганнес Альвен
швед. Hannes Alfvén
Ім'я при народженні швед. Hannes Olof Gösta Alfvén
Псевдоніми Olof Johannesson
Народився 30 травня 1908(1908-05-30)[1][2][…]
Норрчепінг, лен Естерйотланд, Швеція[3]
Помер 2 квітня 1995(1995-04-02)[1][4][…] (86 років)
Djursholmd, лен Стокгольм, Швеція[3]
Поховання Djursholms Begravningsplatsd[5][6][7]
Місце проживання Стокгольм
Країна  Швеція
Національність шведи
Діяльність фізик, астроном, астрофізик, інженер, викладач університету, інженер-електрик, письменник наукової фантастики
Alma mater Уппсальський університет (1934)[4][8]
Галузь фізика
Заклад Королівський технологічний інститут[4][9], Уппсальський університет[10] і Каліфорнійський університет у Сан-Дієго[11]
Звання професор
Науковий керівник Манне Сігбан
Членство Шведська королівська академія наук, Шведська королівська академія інженерних наук, Лондонське королівське товариство, Інститут інженерів з електротехніки та електроніки, Академія наук СРСР, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук, Індійська національна академія наукd і Національна академія наук США
Відомий завдяки: Альвенівські хвилі Альвенівський радіус
Батько Johannes Alfvénd[12]
Мати Anna-Clara Romanus-Alfvénd[12]
У шлюбі з Kerstin Alfvénd[13]
Діти Інгер Альфвен і Gösta Alfvénd
Родичі Carl Romanusd[14], Anton Romanusd[14], Erik Gustaf Alfvénd[14], Хуго Альвен[14] і Karl Andrew Alfvénd[14]
Нагороди

Нобелівська премія з фізики (1970)

Премія Польхемаd (1950)

Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (1971)

Премія Дірака (1979)

премія Бйоркенаd (1946)

медаль Вільяма Бовіd (1988)

медаль Франкліна (1971)

Член Американської академії мистецтв і наук

іноземний член Лондонського королівського товариства

 Ганнес Альвен у Вікісховищі

Фахівець у галузі космічних променів, прискорювачів електронів та електродинаміки. Розвинув теорії утворення полярного сяйва, геомагнітних бур, утворення Сонячної системи.

Біографічні відомості

Закінчив університет в Упсалі. Працював у ньому до 1937, в 1937-1940 — в Нобелівському інституті фізики в Стокгольмі. У 1940—1973 — професор Стокгольмського технологічного інституту, з 1967 — професор Каліфорнійського університету в Сан-Дієго (США)[16].

Заклав основи нової галузі науки — космічної електродинаміки, яка значною мірою сприяла розвитку геофізики й астрономії. Розвинув концепцію електромагнітних полів у космічному просторі та їх впливу на рух заряджених частинок. Передбачив існування слабкого магнітного поля, що пронизує галактичний простір (1937), і запропонував механізм прискорення космічних променів у цьому полі. Наразі наявність цього великомасштабного поля є загальновизнаною, за його допомогою пояснюють анізотропію космічних променів, що спостерігається на Землі, і вважають, що воно утримує космічні промені всередині Галактики.

У своїх останніх роботах розвинув погляд, згідно з якою майже всі космічні промені (за винятком найенергійніших), прискорюються поблизу Сонця, — в сонячному вітрі, за рахунок магнітного накачування в змінних магнітних полях. 1939 року Альвен створив теорію магнітних бур і полярного сяйва, яка ґрунтується на сформульованій ним концепції магнітних полів, що «вморожені» в плазму. Ця плідна концепція лежить також в основі уявлення про гідромагнітні хвилі, можливість існування яких була доведено ним 1942 року (згодом були названі альвенівськими хвилями). За допомогою цієї концепції йому також вдалося вирішити основну проблему колишніх теорій формування та еволюції Сонячної системи — пояснити розподіл у ній моменту кількості руху. За його теорією космогонії перенесення моменту кількості руху від центральної зорі назовні здійснюється через взаємодію магнітного поля Сонця та заряджених частинок у хмарі, з якої утворилися планети та супутники.

1950 року запропонував динамо-теорію утворення сонячного й планетних магнітних полів. Керував роботами з моделювання взаємодії магнітосфери Землі Землі й сонячного вітру.

Автор книг «Космічна електродинаміка» (1950, рос. пер. 1952). «Еволюція Сонячної системи» (у співавторстві з Р. Арреніусом, 1976, рос. пер. 1979), «Космічна плазма» (1981).

Член Шведської королівської академії наук (1947)[16]. Іноземний член АН СРСР (1958), член Лондонського королівського товариства, Національної АН США і багатьох інших академій наук.

У 1970-1975 — голова Пагвоського руху вчених.

Визнання

Нобелівська премія з фізики (1970), Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1967), Золота медаль ім. М.В Ломоносова АН СРСР (1971). Ім'ям дослідника названо астероїд головного поясу, відкритий 26 вересня 1960 року — 1778 Альфвен.

Літературна творчість

Ганнес Альвен під псевдонімом Улоф Юганнессон (Johannesson, Olof) писав фантастику. Єдиний художній твір — їдкий сатирико-фантастичний роман «Сага про великий комп'ютер» [Sagan om den stora datamaskin] (1966) — історія людської цивілізації, написана в далекому майбутньому досконалим комп'ютером; у міру читання книги стає зрозуміло, що людство на еволюційних сходах являє собою всього лише проміжну ланку від нерозумних тварин до «справді розумних» машин[17][18][19].

Наукові праці
  • Космическая электродинамика. — М., 1952.

Джерела
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #117761109 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. Архів історії математики Мактьютор
  5. Hannes* Olov Gösta Alfvén — FinnGraven.se.
  6. Find a Grave — 1995.
  7. http://www.svenskagravar.se/gravsatt/106008364
  8. https://royalsocietypublishing.org/doi/abs/10.1098/rsbm.1998.0001 — С. 4–5.
  9. https://royalsocietypublishing.org/doi/abs/10.1098/rsbm.1998.0001 — С. 8.
  10. https://royalsocietypublishing.org/doi/abs/10.1098/rsbm.1998.0001 — С. 6.
  11. https://royalsocietypublishing.org/doi/abs/10.1098/rsbm.1998.0001 — С. 10.
  12. Hannes Olof Gösta, f. 1908 i Sankt Olai Norrköping Östergötlands län, Fil. kand. — Riksarkivet.
  13. https://www.myheritage.cat/names/kerstin_alfv%C3%A9n
  14. https://royalsocietypublishing.org/doi/abs/10.1098/rsbm.1998.0001 — С. 3.
  15. Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Альвен (иногда Альфвен) Ханнес Олоф Госта. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)
  16. Альвен Ганнес Олаф Госта // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 19. — ISBN 966-613-263-X.
  17. Authors : Johannesson, Olof. Science Fiction Encyclopedia. APRIL 02, 2015. Процитовано 02.04.2016.
  18. Summary Bibliography: Olof Johannesson. The Internet Speculative Fiction Database.
  19. Энциклопедия фантастики. Кто есть кто. Под ред. Вл. Гакова, 1995

Посилання
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.