Альдо Балларін

Альдо Балларін (італ. Aldo Ballarin; нар. 10 січня 1922, Кіоджа, Венето, Італія пом. 4 травня 1949, Суперга, Турин) — італійський футболіст, що грав на позиції захисника. Виступав за національну збірну і «Торіно», провідний італійський клуб того часу.

Альдо Балларін
Альдо Балларін
Особисті дані
Народження 10 січня 1922(1922-01-10)
  Кіоджа, Італія
Смерть 4 травня 1949(1949-05-04) (27 років)
  Суперга, Італія
Громадянство  Італія
 Королівство Італія
Позиція захисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1939–1941 «Ровіго»36 (2)
1941–1943 «Трієстина» 57 (1)
1943–1944 «Венеція» 16 (6)
1945–1949 «Торіно» 149 (4)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1945–1949 Італія 9 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Спортивна кар'єра

Представник футбольної родини, його молодші брати також були професіональними футболістами. Сержіо виступав за декілька команд, найбільш відомою серед є «П'яченца». Діно захищав кольори «Торіно».

У дорослому футболі дебютував 1939 року за команду «Ровіго». За два сезони провів 36 лігових матчів. Під час Другої світової війни грав у складі команд «Трієстина» та «Венеція». 1945 року перейшов до клубу «Торіно», за який відіграв 4 сезони. Протягом усього часу був основним гравцем захисту команди. За цей час чотири рази виборював титул чемпіона Італії.

У складі національної команди дебютував 11 листопада 1945 року. У Цюриху італійці зіграли внічию з командою Швейцарії (4:4). У матчі відзначилися: Сільвіо Піола, Еціо Лоїк, Амедео Б'яваті (2) — Лауро Амадо (3), Жорж Абі. «Гранатові» були базовою командою збірної Італії, у кожному матчі виходили по шість-вісім гравців «Торіно».

Так, на гру проти угорців, 11 травня 1947 року, на поле відразу вийшли десять футболістів клубу і голкіпер «Ювентуса» Лучідіо Сентіменті (польові гравці: Балларін, Марозо, Грецар, Рігамонті, Кастільяно, Менті, Лоїк, Габетто, Маццола і Ферраріс). Всього, до березня 1949 року, провів дев'ять товариських матчів у складі італійської збірної.

Навесні 1949 року керівництво туринського клубу прийняло запрошення від португальського гранда, «Бенфіки», взяти участь у товариській грі на честь однієї з найбільших тодішніх зірок лісабонського клубу, Франсішку Феррейри. Гра відбулася 3 травня 1949 року в Лісабоні й завершилася поразкою італійських гостей з рахунком 3:4. Наступного дня команда «Торіно», працівники клубу і журналісти вилетіли додому рейсом ЛісабонБарселонаТурин.

Поблизу Савони літак почав знижуватися через складні погодні умови. Приблизно о 17:03 — здійснив поворот для заходу на посадку і невдовзі зіткнувся з кам'яною огорожею базиліки Суперга на вершині однойменної гори, що височіє над околицями Турина. Внаслідок авікатастрофи усі чотири члени екіпажу і 27 пасажирів загинули на місці.

На момент загибелі основного складу «Торіно», до завершення сезону в Серії A лишалося чотири тури і команда очолювала чемпіонські перегони. В останніх турах, честь клубу захищали гравці молодіжної команди. Усі суперники в цих матчах («Дженоа», «Палермо», «Сампдорія» і «Фіорентіна»), з поваги до загиблих чемпіонів, також виставляли на поле молодіжні склади своїх клубів. Молодіжна команда «Торіно» перемогла у всіх останніх іграх сезону, здобувши таким чином посмертний чемпіонський титул для своїх старших товаришів.

Досягнення

«Торіно»: 1946, 1947, 1948, 1949

Статистика

Виступи за національну збірну:

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.