Ромео Менті

Ромео Менті (італ. Romeo Menti, нар. 5 вересня 1919, Віченца, Італія пом. 4 травня 1949, Суперга, Турин) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника. Виступав за національну збірну і «Торіно», провідний італійський клуб того часу.

Ромео Менті
Ромео Менті
Особисті дані
Народження 5 вересня 1919(1919-09-05)
  Віченца, Італія
Смерть 4 травня 1949(1949-05-04) (29 років)
  Суперга, Італія
Громадянство  Італія
 Королівство Італія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1934–1938 «Віченца» 82 (34)
1938–1941 «Фіорентина» 75 (44)
1941–1943 «Торіно» 50 (23)
1944 «Мілан» 9 (1)
1944–1945 «Стабія»? (?)
1945–1946 «Фіорентина» 18 (7)
1946–1949 «Торіно» 81 (31)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1947–1949 Італія 7 (5)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1934 року виступами за команду «Віченца». В першому сезоні клуб вилетів з Серії «В», але в тій першості Менті з'являвся на полі епізодично. Протягом наступних трьох чемпіонатів був основним гравцем лінії нападу. За чотири сезони провів у складі «Віченци» 82 лігових матчі (34 забитих м'ячі).

У турнірі 1937/38 забив 21 гол і привернув увагу представників тренерського штабу «Фіорентини», до складу якого приєднався з наступного сезону. Вніс вагомий внесок у перемогу в чемпіонаті 1938/39 серед команд Серії «В» і повернення, після річної перерви до еліти італійського футболу. Наступного сезону «фіалки» здобули кубок Італії. На шляху до фіналу були здобуті перемоги над «Міланом», «Лаціо» і «Ювентусом». У вирішальному матчі був забитий єдиний гол. У воротах «Дженоа» відзначився Маріо Челоріа.

1941 року уклав контракт з клубом «Торіно». В сезоні 1942/43 «гранатові» зробили дубль — перемогли в Серії «А» і національному кубку. Протягом усього сезону, на одній позиції грали Ромео Менті і Франко Оссола. Менті провів дві третини лігових матчів, Оссола грав у фіналі кубка проти «Венеції».

Наприкінці Другої світової війни грав у складі «Мілана» і «Стабії». У першому повоєнному чемпіонаті захищав кольори «Фіорентини».

1946 року повернувся до клубу «Торіно». У першому сезоні був дублером Оссоли, а в наступних двох — входив до основи атакувальної ланки команди (Лоїк Маццола — Менті — Оссола Габетто). Вніс вагомий внесок у здобуття трьох чемпіонських титулів. В елітній лізі італійського футболу провів 204 матчі (88 голів), у тому числі в Серії «А» — 177 матчів (80 голів).

Виступи за збірну

У дебютному матчі за національну збірну відзначився «хет-триком» проти швейцарської команди. Гра відбулася 27 квітня 1947 року у Флоренції. «Гранатові» були базовою командою для збірної Італії, у кожному матчі виходили по шість-вісім гравців «Торіно».

Так, на наступний поєдинок проти угорців, 11 травня 1947 року, на поле відразу вийшли десять футболістів клубу і голкіпер «Ювентуса» Лучідіо Сентіменті (польові гравці: Балларін, Марозо, Грецар, Рігамонті, Кастільяно, Менті, Лоїк, Габетто, Маццола і Ферраріс).

До березня 1949 року, провів ще п'ять товариських матчів у складі італійської збірної: проти Чехословаччини (3:1), Франції (3:1), Англії (0:4), Португалії (4:1) й Іспанії (3:1). Забивав голи у ворота чехословаків і португальців.

Суперга

Навесні 1949 року керівництво туринського клубу прийняло запрошення від португальського гранда, «Бенфіки», взяти участь у товариській грі на честь однієї з найбільших тодішніх зірок лісабонського клубу, Франсішку Феррейри. Гра відбулася 3 травня 1949 року в Лісабоні й завершилася поразкою італійських гостей з рахунком 3:4. Наступного дня команда «Торіно», працівники клубу і журналісти вилетіли додому рейсом ЛісабонБарселонаТурин.

Поблизу Савони літак почав знижуватися через складні погодні умови. Приблизно о 17:03 — здійснив поворот для заходу на посадку і невдовзі зіткнувся з кам'яною огорожею базиліки Суперга на вершині однойменної гори, що височіє над околицями Турина. Внаслідок авікатастрофи усі чотири члени екіпажу і 27 пасажирів загинули на місці.

На момент загибелі основного складу «Торіно», до завершення сезону в Серії A лишалося чотири тури і команда очолювала чемпіонські перегони. В останніх турах, честь клубу захищали гравці молодіжної команди. Усі суперники в цих матчах («Дженоа», «Палермо», «Сампдорія» і «Фіорентина»), з поваги до загиблих чемпіонів, також виставляли на поле молодіжні склади своїх клубів. Молодіжна команда «Торіно» перемогла у всіх останніх іграх сезону, здобувши таким чином посмертний чемпіонський титул для своїх старших товаришів.

Досягнення

«Торіно»: 1943, 1947, 1948, 1949
«Фіорентина»: 1940
«Торіно»: 1943

Статистика

Статистика виступів у чемпіонатах Італії:

Сезон Команда Чемпіонат
Ліга Ігри Голи
1934/35 «Віченца»В 30
1935/36 «Віченца»С 234
1936/37 «Віченца»С 269
1937/38 «Віченца»С 3021
1938/39 «Фіорентина»В 2917
1939/40 «Фіорентина»А 179
1940/41 «Фіорентина»А 2918
1941/42 «Торіно»А 2814
1942/43 «Торіно»А 228
1944 «Мілан»Д-1 91
1945/46 «Фіорентина»Д-1 187
1946/47 «Торіно»А 146
1947/48 «Торіно»А 3816
1948/49 «Торіно»А 299
Усього в Серії «А»17780
Усього в Д-120488
Усього за кар'єру315139

Статистика виступів за національну збірну:

 Статистика матчів і голів за збірну —  Італія

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.