Альдо Ніколаї

Народився у Фоссано 15 березня 1920 року. Був четвертим сином торговця тканинами Мікеле Егіддіо Ігнаціо і Терези Бланчі.

Вирісши в оточенні багатьох жінок (мати, три старші сестри, тітка Ангеліна) в майбутньому часто писав про жінок в якості головних героїнь своїх творів.

Отримавши диплом середньої школи у жовтні 1938 року, поступив на факультет літератури та філософії Туринського університету, в якому навчався до 1942 року. Водночас працював у редакції місцевої газети «La Sentinella d'Italia» і вже тоді почав писати комедії.

У серпні 1942 року його призвали до армії і відправили на курс підготовки резерву спочатку в муніципалітет Чева в провінції Кунео, а потім в Авелліно. Навіть в армії він писав п'єси і ставив театральні вистави.

8 вересня 1942 року він був заарештований німцями по дорозі до Маддалоні. Після того, як він відмовився приєднатись до нацистської так званої «Республіки Сало», його депортували до Турину, а звідти до Бухенвальда. Звідти його перевели в Шталаг 327 (Перемишль), потім в Шталаг 315 (Гаммерштайн і згодом в Сянув на фабрику сірників). В таборах перехворів на важку форму плевриту.

1945 року його звільнили радянські війська. Повернувшись додому, закінчив філологічний факультет Туринського університету і три роки викладав латинь і грецьку мову в Ліцеї Рів'єра Лігуре.

Водночас писав і став переможцем свого першого конкурсу з драматургії, завоювавши премію «Бомпіані — Сіпаріо».

Згодом переїхав до Латинської Америки і жив в Колумбії, після чого в якості директора Інституту італійської культури і культурного аташе посольства Італії отримав призначення в Гватемалу, де ще й викладав італійську мову в Університеті Сан-Карлос. Звідти перебрався в Рим. І скрізь, де він працював, не переставав писати театральні твори, в тому числі і комедії.

В Гватемалі він написав «Терезіну», поставлену 1954 року в Римі; п'єсу «Мул», що здобула міланську премію «Іді-Пікколо»; п'єсу «Вояк Піччіко», що отримала премію «Пескара» і була поставлена неаполітанським театром Пікколо з Джаном-Марією Волонте в головній ролі.

У своїх комедіях, широко відомих в різних країнах (зокрема, наприклад в СРСР, «Залізний клас» і «Танго метелика» — метелик постійно представлений в його творчості), він експериментував з різними стилями, переходячи з легкістю від символізму до неореалізму, від сюрреалізму до театру абсурду.

Знайомство з актрисою Паолою Борбоні надихнуло його на створення «Емілія у мирі та у війні» та «Сіль і тютюн» — ці твори були написані спеціально для неї.

Він також знаний як перекладач зарубіжних п'єс, особливо французьких (Жан Ануй, Поль Клодель, Маргеріт Дюрас).

Працював на Італійському телерадіо (RAI), де створював сценарії і курирував постановки знаменитих романів XIX століття: «Брати Карамазови», «Ярмарок суєти», «Воскресіння» та ін.

Був головою Ради авторів Міжнародної конфедерації авторських союзів, і головою Ради авторів Міжнародного театрального інституту (ІТІ). Був також комісаром Союзу італійських авторів і головою Спілки драматургів.

3 жовтня 1977 року Альдо Ніколаї разом із іншими представниками театру і культури (Руджеро Якоббі, Алессандро Бріссоні, Джорджіо Проспері, Маріо Моретті, Фабріціо Рафанеллі, Уго Джаннанджелі, Сільвіо Маніні, Алессандро Нісівоччіа) заснував Спілку італійського вільного театру.

1997 року в Лінкольн-центрі (Нью-Йорк) був нагороджений премією SIAE (Спілки італійських авторів і видавців) як найпопулярніший за кордоном італійський драматург.

1999 року Колумбійський університет Нью-Йорка заснував спеціальний курс, присвячений його творчості.

2006 року на його честь названа кімната в Teatro Due у Римі. Театр муніципалітету Каламоначі також носить його ім'я.

2008 року його діти подарували всі його твори, опубліковані та неопубліковані, театральній бібліотеці SIAE «Буркардо».

• «Синьйор Маріо пише комедію», реж. Г. Товстоногов (БДТ)
• «Цибулина» (поставлена у Відні)
• «Сезон абрикосів» (поставлена в Англії)
• «Залізний клас»
• «Водний світ»
• «Маятник»
• «Не п'ята, а дев'ята»
• «Гамлет у гострому соусі»
• «Трохи ніжності»
• «У нашому маленькому містечку»
• «Чоловік та дружина» (реж. Р. Віктюк)
• «Чорний, як канарка» (реж. Р. Віктюк)
• «Любий, скільки отрути покласти тобі в каву?» (реж. Р. Віктюк)

• Aldo Nicolaj aldonicolaj.com(італ.)
• Nicolaj, Aldo Giuseppe treccani.it/enciclopedia
• Бабочка… Бабочка и другие пьесы. Итальянская пьеса XX—XXI века. За Альдо Николаи. — 2018.(рос.)
• Альдо Николаи mxat.ru(рос.)