Альошин Борис Володимирович
Бори́с Володи́мирович Альошин (*19 жовтня 1901, Замостя, Польща — 29 вересня 1992, Харків, Україна[2]) — гістолог-ендокринолог, заслужений діяч науки УРСР (з 1956), Лауреат Державної премії УРСР[3].
| Альошин Борис Володимирович | |
|---|---|
| Народився |
19 жовтня (1 листопада) 1901[1] Замостя, Люблінська губернія, Королівство Польське (1815–1915), Російська імперія |
| Помер |
29 вересня 1992 (90 років) Харків, Україна[1] |
| Діяльність | лікар |
| Alma mater | Медичний факультет Московського університетуd |
| Заклад | Харківський національний медичний університет |
| Нагороди |
   |
Життєпис
Народився у місті Замостя (колишня Люблінська губернія) в родині військового лікаря.
В 1918 р. закінчив гімназію у Севастополі. Працював санітаром, потім препаратором Севастопольської біоллгвчної станції.
У 1921—1922 р. працював викладачем навчального загону Чорноморського флоту.
В 1925 р. закінчив біологічний факультет Московського університету[3], у 1929 р. закінчив аспірантуру при ньому.
У 1925—1931 рр. працював спочатку лаборантом, а згодом — викладачем Пречистенського робітничого. факультату (Москва).
У 1930—1934 рр. працював асистентом кафедри гістології першого Московського державного медичного університету, з 1932 — в.о. доцента.
У 1934—1937 рр. — доцент Московського клінічного інституту.
Водночас у 1931—1935 рр. працював у Державному інституті експериментальної ендокринології (Москва) — спочатку старшим науковим співробітником, а з 1935 р. — завідувачем відділу морфології.
З 1935 р. — доктор біологічних наук, з 1938 р. — професор (1938).
У 1937—1974 рр. працював завідувачем кафедри гістології Харківського медичного інституту та одночасно завідувачем відділу гістофізіології Українського інституту ендокринології у Харкові (1938—1941; 1944—1959).[2]
З 1938 викладав також курс гістології на біологічному факультеті Харківського університету.
Член КПРС з 1941 року.
З 1941 по 1944 р. був в евакуації з першим Харківським медичним інститутом у м. Чкалов (нині Оренбург).[2]
У 1973 р. Альошину присуджена Державна премія України в галузі науки і техніки за монографію «Гістофізіологія гіпоталамо-гіпофізарної системи»[4].
Наукова праця
Праці Альошина присвячені гістофізіологічному дослідженню залоз внутрішньої секреції, патогенезу зобної хвороби та нервової регуляції ендокринних функцій. Розкрив окремі закономірності діяльності щитоподібної залози. Співавтор підручника «Гістологія» (1963).
Досліджував механізми зв'язку між нервовою та ендокринною системами[3].
Примітки
- Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 94-402-3354-X
- Петрова З. П. (2001). Альошин Борис Володимирович. Енциклопедія сучасної України. Процитовано 20 березня 2018.
- Скарбниця харківської медицини. Постаті : біогр. довід. / За заг. ред. В. М. Лісового. Харків: ХНМУ. 2015. с. 9.
- Лауреати | Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки. www.kdpu-nt.gov.ua. Процитовано 18 квітня 2020.
Джерела
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Петрова З. П. Альошин Борис Володимирович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Червяк П. І. Альошин, Борис Володимирович // Велика українська енциклопедія. (дата звернення: 23.04.2019)