Альтман Натан Ісайович

Ната́н Іса́йович А́льтман (нар. 10 (22) грудня 1889(18891222), Вінниця — 1970, Ленінград, РРФСР) — український художник-кубіст; пейзажі, портрети, книжкова графіка, скульптура, декоративні рельєфи, сценографія; портрети Анни Ахматової (1915), С. Міхоелса (1926), ілюстрації до Старого Заповіту (1933), антифашистські карикатури.

Альтман Натан Ісайович
Альтман Натан Ісайович
Автопортрет, 1912 рік
При народженні Альтман Натан Ісайович
Народження 22 грудня 1889 (3 січня 1890), 1889[1][2][…] або 22 грудня 1889(1889-12-22)[3]
Вінниця, Подільська губернія, Російська імперія[4][3][…]
Смерть 12 грудня 1970(1970-12-12)[5][6][…] або 1971[7]
  Ленінград, РРФСР, СРСР[8][9][3]
Поховання Комаровське селищне кладовище
Національність єврей
Країна  Російська імперія
 СРСР
Жанр театр
Навчання Одеське художнє училище
Діяльність художник, митець, visual artist, скульптор, ілюстратор
Напрямок реалізм, кубізм
Вчитель Луїджі Іоріні
Твори портрети, скульптурні погруддя, натюрморти
Нагороди
 Альтман Натан Ісайович у Вікісховищі
Будинок у Вінниці, де проживав Натан Альтман

Життєпис

Народився в єврейській родині. Батько помер, коли хлопець був ще малим.

Художню освіту здобув в Одеському художньому училищі у 1902—1907 рр. Удосконалював художню майстерність у Парижі в приватній художній студії (1910—1911 рр.), зазнав впливу новітніх мистецьких стилів, особливо французького кубізму.

1912 р. перебрався у Петербург. Мав попит як художник. Був одним із засновників «Єврейського товариства розвитку мистецтв». Після більшовицького перевороту у жовтні 1917 р. став на бік нової влади, брав участь у декоруванні нових революційних свят у Петрограді та Москві. Аби зробити кар'єру при більшовицькій владі, створив декілька портретів більшовицького лідера Леніна, серед них і його погруддя в цілком реалістичній манері (бронза, 1920 р.)

Почав працювати як театральний художник. Брав участь у створенні кінофільму «Єврейське щастя» за сценарієм Шолом-Алейхема. За пропозицією Альтмана, натурні зйомки проходили у Вінниці в неперебудованому тоді районі бідноти — Єрусалимці.

1928 року Альтман відбув із Державним єврейським театром на гастролі у Західну Європу. По закінченню гастролей, залишився у Парижі, де перебував до 1935 р. Повернувся у СРСР, де застав період сталінських чисток кадрів і репресій. Відійшов від створення картин і займався графікою, проектами створення поштових марок та книжковою графікою. Формалістичні твори Альтмана стали незатребуваними на тлі придушеного цензурою радянського мистецтва. Художня манера Альтмана не укладалась в жорстокі межі офіційного стилю соціалістичний реалізм.

Вибрані твори
  • Автопортрет, 1911, Російський музей
  • Канал. Брюгге, 1911, Російський музей
  • Глечик і помідори (натюрморт), 1912
  • цикл «Єврейська графіка», 1914
  • портрет поетеси Анни Ахматової, 1914
  • Соняшники, 1915
  • Портрет Надії Крет.
  • Автопортрет, погруддя, 1916
  • Портрет А. В. Луначарського, гіпс, погруддя, 1920, Третьяковська галерея, Москва

Див. також

Примітки
  1. http://www.artnet.com/artists/natan-isaevich-altman
  2. http://www.artnet.com/artists/natan+isaevich-altman/
  3. Catalog of the German National Library
  4. Альтман Натан Исаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. Natan Isaevich Altman
  7. Museum of Modern Art online collection
  8. http://www.rusartnet.com/biographies/russian-artists/20th-century/avant-garde/cubist/nathan-altman
  9. http://www.antonia.lv/en/artwork/belcova-aleksandra/

Джерела
  • Лебединська Т. М. Альтман Натан Ісайович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — С. 419. — ISBN 966-02-2075-8.
  • Петров В. Разносторонний художник, «Творчество», 1969, № 10.
  • Эткинд М. Н. Альтман. М., 1971
  • Альтман,_Натан_Исаевич. 1889—1970: Каталог выставки (Вступительная статья А. А. Каменского). М., 1978.
  • Шишанов В. А. Витебский музей современного искусства, история создания и коллекции. 1918—1941. — Минск: Медисонт, 2007. — 144 с.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.