Альфред Редль

Альфред Редль народився 14 березня 1864 р. м. Львів (Лемберг) в родині Франца та Матільди Редль. Його батько був офіцером Австро-Угорської армії, але згодом мусив залишити військо з фінансових причин і влаштуватися на роботу до залізничної компанії. Працюючи в залізничній компанії Франц Редль переїхав до Львова з молодою дружиною, де й народилися більшість з його семи дітей. У Львові Франц як німецькомовний керівник швидко піднімався службовими щаблями і згодом став головним інспектором залізниці. Франц Редль подбав про всіх своїх дітей: двоє його дочок стали вчителями, один син архітектором, інший юристом, один також працівником залізниці, а двоє інших синів, серед них і Альфред, офіцерами. В багатонаціональному оточенні Львова Альфред не тільки добре володів рідною німецькою мовою, але навчився й польської та української.

У віці 15 років, після закінчення реальної школи молодий Альфред поступив на навчання до військового училища в м. Брно. Військове училище він закінчив у 1883 році в званні офіцера, де його здібності відзначали як кращі від більшості інших курсантів. Після розподілення у Львів вже через чотири роки Альфред став лейтенантом 9-го піхотного полку, розквартированого у Львові. Разом з іншими претендентами Редль узяв участь у конкурсі на місце в військовій академії і завдяки гарним рекомендаціям його начальників продовжив там своє військове навчання. В академії Альфред теж відзначився неабиякими здібностями і у 1894 р. закінчив академію з найкращими показниками і рекомендаціями.

По закінченні навчання у 1895 р. Редль отримав посаду на залізниці, очолив військовий відділ, який займався плануванням пересування військ і організацією роботи залізниці під час військових дій. На цій посаді він також піклувався про знешкодження потенційних саботерів та шкідників на залізниці в разі початку військових дій. Редль також почав цікавитися планами залізниць Росії, які були в той час засекречені і вимагали певних розвідувальних дій для одержання інформації про неї. Таким чином почалася перша розвідувальна робота Редля.

Дуже скоро Альфред Редль був відряджений до інших підрозділів Генерального штабу, спочатку в Будапешті, а потім — вже як капітан — у його рідне місто Львів. У 1899 році він за дорученням начальника Генерального штабу Фрідріха фон Бек-Рзиковського відбув у відрядження до Казані (Росія), щоб вдосконалити своє знання російської мови. Це відрядження стало першим кроком на шляху Редля до кар'єри в розвідці. У 1900 році його було призначено у відділ збору інформації про Росію у Відні, який крім іншого займався контррозвідувальними операціями. До відділу, в якому працював Редль, надходила інформація з різних джерел, повідомлення про військові відносини та інші документи, які Редль та 20 інших працівників відділу перекладали та аналізували, зокрема також і для імператора Франца-Йосипа.

На цій посаді Редль швидко просувався по службовій драбині і вже через декілька місяців перейшов у підрозділ розвідки, який наглядав за діяльністю агентів австрійської розвідки у багатьох іноземних державах. У 1905 році Редль став майором, а в 1907 р. — головою підрозділу агентури. Уже за декілька місяців після цього призначення він став заступником голови управління збору інформації і таким чином був одним з довірених осіб начальника Генерального штабу Австро-Угорщини. Після підвищення до звання полковника у травні 1912 р. Редля було призначено начальником штабу 8-го армійського корпусу у Празі, де він і продовжив службу.

На рубежі 20-го століття військова розвідка Росії перебувала у віданні Державного охоронного відділення («охранки»). Одним з її найбільших розвідувальних центрів було варшавське бюро охранки, де курирувався австро-угорський напрямок розвідки. У 1901 р. це бюро очолював талановитий розвідник Микола Степанович Батюшин, який мав у своєму штаті балтійських німців, котрі вільно розмовляли німецькою мовою і направляв їх на пошуки контактів у Відні та інших містах Австро-Угорщини. Одним з найпоширеніших засобів рекрутування потенційних шпигунів був шантаж — використання інформації про приватне життя військових та державних працівників задля тиску на них. Гомосексуальні зв'язки Альфреда Редля були відомі російським агентам і у 1903 р. один з агентів Батюшина почав шантажувати полковника з метою примусити його співпрацювати з російською розвідкою.