Альфред Фрауенфельд

Фрауенфельд був першим з трьох синів старшого земельного судового радника у Відні. 1916 року він склав іспит на атестат зрілості і вступив добровольцем до армії. Учасник Першої світової війни. Служив у Галичині і Верхній Італії (Ізонцо), наприкінці війни служив у військово-повітряних силах Австро-Угорщини, дослужився до лейтенанта. У 1918 році одружився.

Після завершення війни отримав свідоцтво про закінчення навчання як помічник муляра. У 1920-1923 рр. навчався техніки і конструювання, з 1923 по 1929 рік — банківський службовець у «Загальноавстрійській земельній кредитній установі» (нім. Allgemeine Österreichische Bodenkreditanstalt), що містилася у Відні, член Об'єднання фронтовиків. Крім служби у банку займався написанням та публікацією коротких історій у віденських щоденних газетах.

Активний учасник нацистського руху в Австрії, входив до «Австрійської культурної спілки» (нім. Österreichischer Kulturbund) — аналогу створеного в Німеччині Альфредом Розенбергом «Бойового союзу за німецьку культуру» (нім. Kampfbund für deutsche Kultur). 15 квітня 1929 вступив в австрійське відділення НСДАП. Як делегат «Австрійської культурної спілки» брав участь у з'їзді НСДАП у Нюрнберзі 1-4 серпня 1929 р.

З 1 вересня по 31 грудня 1929 керував НСДАП у віденському районі Віден. З 1 січня 1930 року — гауляйтер Відня. На цій посаді був одним із найвпливовіших нацистів в Австрії, 24 квітня 1932 обраний членом міської ради Відня, був членом Таємної ради та земельного уряду, головою фракції НСДАП в ландтазі. У листопаді 1933 року заарештований за звинуваченням у антиавстрійській діяльності. Перебував під арештом по травень 1934, після чого за наполяганням німецької влади звільнений, покинув Австрію і переїхав у Німеччину, в якій потім був партійним промовцем НСДАП (нім. Parteiredner).

З 1 червня 1935 до початку Другої світової війни керував справами та був радником президії Імперської палати театру (нім. Reichstheaterkammer), членом Імперського сенату культури (нім. Reichskulturkammer). У 1936 році обраний депутатом Райхстагу від Східного Дюссельдорфа. Навесні 1938 повторно обраний у Райхстаг за «Списком фюрера» [1].

1938 року його було переведено у Імперське міністерство закордонних справ і в жовтні в ранзі генерального консула призначено представником МЗС у Верховному головнокомандуванні вермахту. У квітні 1940 року направлено в Норвегію, у червні - в Копенгаген. Учасник Французької кампанії (представник МЗС при штабі 16-ї армії). На початку 1941 був представником МЗС при штабі 10-ї армії, що діяла на Балканах.

Після початку війни з СРСР був прикомандирований до Імперського міністерства окупованих східних територій для заміщення керівних посад. З 1 вересня 1942 року — генеральний комісар генеральної округи Крим (підокруга Таврія) (зі штаб-квартирою у Мелітополі). У тому самому 1942 році виступив з меморандумом про доцільність переселення південнотірольських німців у Крим. 10 липня 1942 райхсфюрер СС Генріх Гіммлер написав Фрауенфельду лист, в якому дякував йому за меморандум і повідомляв, що говорив про цю ідею з Гітлером. За словами Гіммлера, ні Гітлер, ні він сам не мають нічого проти переселення південнотірольських німців у Крим, але цей план можна втілити в життя тільки після війни[2]. Сам Крим разом із Таврією (області Дніпрово-Молочанського межиріччя у межах сучасних Запорізької та Херсонської областей) і деякими іншими районами південної України надалі за Генеральним планом «Ост» повинен був скласти «Готенгау» — область, передбачену для німецької колонізації і безпосередньої передачі до складу Райху[3][4][5][6][7].

Проте всім цим планам не судилося справдитися. Після того як у квітні-травні 1944 року Крим захопили радянські війська, Фрауенфельд повернувся у Відень і потім до кінця війни був командиром роти пропаганди Вермахту.

У травні 1945 року Фрауенфельда заарештували американські війська, він перебував у таборі для інтернованих у Дахау, у 1947 році засуджений до 15 років тюремного ув'язнення, в 1948 році звільнений. У 1948—1949 рр. працював у Герфорді, а з 1949 року — в Гамбурзі, був підприємцем, керівником будівельної організації в Гамбурзі[8].

За даними таємної поліції, Фрауенфельд був членом «Братства» (нім. Bruderschaft), заснованого 22 липня 1949 в Гамбурзі таємного союзу нацистів[8],[9].

На початку 50-х років входив до змовницької нацистської організації «Гурток Наумана», що являла собою групу нацистських діячів епохи Третього Райху, які згуртувалися навколо колишнього статс-секретаря Імперського міністерства народної освіти і пропаганди Вернера Наумана. У 1952-1953 рр. ця група намагалася очолити неонацистський рух у ФРН і використовувати структури Вільної демократичної партії Німеччини для проникнення нацистів у законодавчі та виконавчі органи влади ФРН[9].

• Залесский Константин Александрович. Вожди и военачальники Третьего рейха: Биографический энциклопедический словарь. — М. : "Вече", 2000. — С. 381–382. — ISBN 5-7838-0550-5.

• Залесский Константин Александрович. Кто был кто в Третьем рейхе: Биографический энциклопедический словарь. — М. : ООО «Видавництво АСТ»: ООО «Видавництво Астрель», 2002. — С. 637–638. — ISBN 5-17-015753-3 (ООО «Видавництво АСТ»); ISBN 5-271-05091-2 (ООО «Видавництво Астрель»).

• Залесский Константин Александрович. НСДАП. Власть в Третьем рейхе. — М. : Эксмо, 2005. — С. 544–545. — ISBN 5-699-09780-5.
• Ернст Клее (нім. Ernst Klee) «Словник персоналій Третього Райху» (нім. Das Personenlexikon zum Dritten Reich). — Франкфурт-на-Майні, Видавництво Фішера, 2007. Стор. 162. — ISBN 978-3-596-16048-8. (2 видання) (нім.)
• Werner Bräuninger «Meisterstück falscher Behandlung. Alfred E. Frauenfeld und die Probleme der Verwaltung der besetzten Ostgebiete». In: Werner Bräuninger «Hitlers Kontrahenten in der NSDAP. 1921—1945». — Herbig, München 2004, ISBN 3-7766-2367-5, S. 247—257. (нім.)

• Література про Альфреда Фрауенфельда в каталозі Німецької національної бібліотеки (нім.)
• Альфред Фрауенфельд у Базі даних депутатів Райхстагу (нім.)