Алєксєєв Микола Миколайович

Алєксєєв Микола Миколайович (1 листопада 1893, Ржев, Тверська губернія — 9 грудня 1937, Москва) — політичний діяч, член ВУЦВК.

Член УПЛСР (борбистів), РКП(б).

Народився у сімʼї земського агронома. 1912 р. закінчив Харківську гімназію, навчався на юридичному факультеті Харківського університету. Протягом 1915-1917 рр. перебував на засланні в Іркутській губернії. На початку 1917 р. мобілізований до армії. У травні 1917 р. повернувся до Харкова, де очолив місцеву організацію есерів. Обраний до складу Всеросійських установчих зборів по Харківській виборчій окрузі. Заступник наркому землеробства РРФСР. Протягом 1918-1919 рр. – лідер борьбистів. З 1919 – член РКП(б). Депутат Народних Зборів Далекосхідної Республіки. У 1920 р. – завідувач оргвідділом Одеського губкому КП(б)У. Член ВУЦВК. З січня 1921 р – працює в органах ГПУ-ОГПУ-НКВД, зокрема у Іноземному відділі. Як розвідник працював у Парижі та Лондоні.

У 1930-ті рр. – повноважний представник ОГПУ в кількох регіонах, помічник начальника ГУЛАГ НКВД. В 1937 заступник начальника «Волгостроя». Заарештований у 27 червня 1937 р. Засуджений Комісією НКВД СРСР та Прокуратури СРСР 1 грудня 1937 за шпигунську та підривну діяльність. Розстріляний 9 грудня 1937 р. . Реабілітований 1956 р.