Анастасевич Василь Григорович
Васи́ль Григо́рович Анастасе́вич (28 лютого (11 березня за новим стилем) 1775, Київ — 16 лютого (28 лютого за новим стилем) 1845) — бібліограф, письменник і перекладач, видавець.
Анастасевич Василь Григорович | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Народився |
28 лютого (11 березня) 1775[1][2] Київ, Російська імперія[1][2] | |||
Помер |
16 (28) лютого 1845[1][2] (69 років) Санкт-Петербург, Російська імперія[1] | |||
Країна | Російська імперія | |||
Діяльність | поет | |||
Alma mater | Києво-Могилянська академія (1659—1817) | |||
Мова творів | російська | |||
|
Життєпис
Народився в Києві. Син члена Київського магістрату. Вчився в Києво-Могилянській академії, де дійшов до філософського класу (1793). Навчався в І. Фальковського, брав участь у діяльності Вільного піїтичного товариства, яке той організував. У 1795 році стражником до Малоросійського корпусу піших стрільців[3]. Подорожуючи Україною, вів щоденники, зокрема «Записки из Херсона в Крым и обратно»[4]. Служив квартирмейстером у Києві та Полоцьку, потім в 1809—1816 роках — помічником начальника відділу польського та малоросійського права. З 1817 — секретар у мецената графа М. Румянцева.
Бібліографічну діяльність розпочав 1811 року виданням журналу «Улей» який виходив у 1811—1812 роках. Його теоретична стаття «Про бібліографію» в цьому журналі поклала початок теорії бібліографії в Росії. Друкувався в «Украинском вестнике», «Северном вестнике» та інших. Висунув багато продуктивних ідей; деякі з них були втілені ще за його життя: поточний критичний огляд літератури, поточна бібліографічна реєстрація на підставі обов'язкового примірника. В 1820 склав каталог «Роспись российским книгам для чтения библиотеки В. Плавильщикова» із 6-ма додатками, де зареєстровано й українські книжки. Матеріали описано de visu, праця зберегла бібліографічне значення й досі. Від 1826 працював цензором Головного цензурного комітету, 1830 звільнено за надання дозволу до друку віршів А. Міцкевича. До кінця життя вважав Україну своєю батьківщиною, збирав і публікував матеріали з її історії та етнографії. Був близький до митрополита Євгенія (Болховітінова). Бібліотека й архів Анастасевича, що склав разом близько 100 мішків протягом 18 років пролежали у вогкому сараї, були продані з аукціону «на пуди». Рештки архіву зберігаються у Російській публічній бібліотеці у Санкт-Петербурзі.
Помер у Санкт-Петербурзі.
Анастасевич — автор ряду бібліографічних праць, які є цінними посібниками для вивчення російської та української друкованої продукції 18 — початку 19 століть. В статтях Анастасевич на літературні та історичні теми є матеріали з історії, та етнографії України.
Примітки
- С. Тр. Анастасевич, Василий Григорьевич // Русский биографический словарь — СПб: 1900. — Т. 2. — С. 100–102.
- Анастасевич, Василий Григорьевич // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. Iа. — С. 706–707.
- Осмоловська.
- Не опубліковані
Джерела
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Стаття на сайті Інституту історії України Національної академії наук України
Література
- Сірополко С. Василь Анастасевич як бібліограф і книголюб. «Українська книга», 1937, № 2
- Лотман Ю. М. К характеристике мировоззрения Анастасевича. «Ученые записки Тартуского университета», 1958, № 65
- Брискман М. А. В. Г. Анастасевич. М., 1958
- Брискман М. А. Новые материалы о В. Г. Анастасевиче. «Книга: Исследования и материалы», 1975, сб. 30.
Посилання
- Осмоловська О. А. Анастасевич, Василь Григорович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2016. — ISBN 978-617-7238-39-2.