Анастасевич Василь Григорович

Васи́ль Григо́рович Анастасе́вич (28 лютого (11 березня за новим стилем) 1775, Київ — 16 лютого (28 лютого за новим стилем) 1845) — бібліограф, письменник і перекладач, видавець.

Анастасевич Василь Григорович
Народився 28 лютого (11 березня) 1775[1][2]
Київ, Російська імперія[1][2]
Помер 16 (28) лютого 1845[1][2] (69 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Країна  Російська імперія
Діяльність поет
Alma mater Києво-Могилянська академія (1659—1817)
Мова творів російська

Життєпис

Народився в Києві. Син члена Київського магістрату. Вчився в Києво-Могилянській академії, де дійшов до філософського класу (1793). Навчався в І. Фальковського, брав участь у діяльності Вільного піїтичного товариства, яке той організував. У 1795 році стражником до Малоросійського корпусу піших стрільців[3]. Подорожуючи Україною, вів щоденники, зокрема «Записки из Херсона в Крым и обратно»[4]. Служив квартирмейстером у Києві та Полоцьку, потім в 1809—1816 роках — помічником начальника відділу польського та малоросійського права. З 1817 — секретар у мецената графа М. Румянцева.

Бібліографічну діяльність розпочав 1811 року виданням журналу «Улей» який виходив у 1811—1812 роках. Його теоретична стаття «Про бібліографію» в цьому журналі поклала початок теорії бібліографії в Росії. Друкувався в «Украинском вестнике», «Северном вестнике» та інших. Висунув багато продуктивних ідей; деякі з них були втілені ще за його життя: поточний критичний огляд літератури, поточна бібліографічна реєстрація на підставі обов'язкового примірника. В 1820 склав каталог «Роспись российским книгам для чтения библиотеки В. Плавильщикова» із 6-ма додатками, де зареєстровано й українські книжки. Матеріали описано de visu, праця зберегла бібліографічне значення й досі. Від 1826 працював цензором Головного цензурного комітету, 1830 звільнено за надання дозволу до друку віршів А. Міцкевича. До кінця життя вважав Україну своєю батьківщиною, збирав і публікував матеріали з її історії та етнографії. Був близький до митрополита Євгенія (Болховітінова). Бібліотека й архів Анастасевича, що склав разом близько 100 мішків протягом 18 років пролежали у вогкому сараї, були продані з аукціону «на пуди». Рештки архіву зберігаються у Російській публічній бібліотеці у Санкт-Петербурзі.

Помер у Санкт-Петербурзі.

Анастасевич — автор ряду бібліографічних праць, які є цінними посібниками для вивчення російської та української друкованої продукції 18 — початку 19 століть. В статтях Анастасевич на літературні та історичні теми є матеріали з історії, та етнографії України.

Примітки

Джерела

Література

  • Сірополко С. Василь Анастасевич як бібліограф і книголюб. «Українська книга», 1937, № 2
  • Лотман Ю. М. К характеристике мировоззрения Анастасевича. «Ученые записки Тартуского университета», 1958, № 65
  • Брискман М. А. В. Г. Анастасевич. М., 1958
  • Брискман М. А. Новые материалы о В. Г. Анастасевиче. «Книга: Исследования и материалы», 1975, сб. 30.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.