Ангара-А5
«Ангара-А5» — російська ракета-носій важкого класу сімейства «Ангара», перша важка ракета-носій, розроблена Росією після розпаду СРСР.
Головний розробник та виробник — Державний космічний науково-виробничий центр імені М. В. Хрунічева.
Параметри
- Розрахункова стартова маса: 773 т.
- Маса корисного навантаження (вантажу), що виводиться на низьку опорну орбіту: 24.3 т.
- Маса корисного навантаження, що виводиться на геоперехідну орбіту: 5.4 т / 7,5 т.
- Маса корисного навантаження, що виводиться на геостаціонарну орбіту: 3.0 т / 4.6 т[1].
Запускається з п'ятьма універсальними ракетними модулями УРМ-1, оснащеними двигунами РД-191 (чотири модулі на першому ступені і один - на другому; як УРМ в майбутньому планується застосовувати багаторазові прискорювачі першого ступеня «Байкал», що значно здешевлюють запуск, і є перші в світі з планеруючою, керованою посадкою на аеродром), одним блоком УРМ-2 третього ступеня та розгінним блоком «Бриз-М» або киснево-водневим КВТК.
Екологічно чисте паливо ракети (кисень + гас) дозволить знизити екологічне навантаження від запусків на навколишнє середовище.
Випробування
Перший запуск успішно відбувся 23 грудня 2014 о 8:57 МСК[3], з пускової установки УСК 12П211 (Майданчик 35) космодрому Плесецьк. Маса РН склала приблизно 768 тонн, маса макета корисного навантаження — 2.04 тонни[4]. Розгінний блок «Бриз-М» після декількох корекцій орбіти вивів габаритно-масовий макет на геостаціонарну орбіту висотою 35.8 тис. км[5], макет при цьому від розгінного блоку не відокремлювався[6].
Перший запуск «Ангари-А5» буде в грудні 2020 року[7]
Застосування
У рамках льотних випробувань до 2021 року планують здійснити 5 запусків важкої версії ракети-носія «Ангара».[8]
2015 року Центр імені Хрунічева збирався побудувати одну важку ракету сімейства «Ангара». У 2016—2017 роках виробництво Ангари-А5 не планується. Очікується, що з 2018 до 2020 року буде створюватися щорічно по дві важких "Ангари ", у 2021—2022 роках — вже по чотири. Планується 2023 року виробити шість ракет, а в 2024—2025 роках — вийти на щорічний випуск семи носіїв «Ангара-А5»[9].
Через перенесення виробництва, виготовлення ракет було призупинене. Це порушило всі плани запуску ракет.
Після закінчення випробувань, починаючи з 2021, «Ангару-А5» планують використовувати в тому числі й для запусків Перспективної пілотованої транспортної системи до МКС.
Існує проект створення за допомогою «Ангари-5» російської місячної бази. Щоб створити базу в районі Південного полюса Місяця, компанія «Лін Індастріал» пропонує здійснити 13 пусків модернізованих ракет «Ангара-А5». Всього ж для підтримки бази буде потрібно 37 пусків протягом п'яти років. Можливий термін реалізації проекту — десять років від моменту прийняття рішення, з них п'ять років — безпосереднє розгортання бази та робота екіпажів[10]. При цьому Роскосмос оцінює програму зі створення місячної бази набагато дорожче[11].
Примітки
- ГКНПЦ им. М. В. Хруничева. Тактико-технические характеристики РН семейства «Ангара» (при старте с Плесецка).
- И. Маринин. «Ангара-5»: Эксклюзивный портрет лёжа // «Новости космонавтики». — 2014. — № 12. — С. 62—64. — ISSN 1561-1078.
- С космодрома «Плесецк» произведён запуск новой тяжёлой ракеты-носителя «Ангара». Первый канал. 23.12.2014.
- ГКНПЦ им. М. В. Хруничева (23.12.2014). Первый испытательный пуск ракеты-носителя «Ангара» тяжёлого класса прошел успешно.
- Глава Роскосмоса высоко оценил успешные испытания ракеты «Ангара-А5». РИА Новости. 23.12.2014.
- Состоялся первый пуск тяжелой «Ангары». lenta.ru. 22.12.2014.
- Дмитрий Рогозин: Запуск «Ангары» (Росiйска). 28.11.2020.
- Ракета-носитель «Ангара» будет принята на вооружение в 2020 году. ИД Коммерсант. 31 декабря 2014. Архів оригіналу за 01.01.2015. Процитовано 1 січня 2015.
- Тяжёлая ракета «Ангара-А5» стартовала с космодрома Плесецк. ТАСС. 23 декабря 2014. Архів оригіналу за 02.01.2015. Процитовано 2 січня 2015.
- Российская компания вызвалась создать базу на Луне. РИА Новости. 31 декабря 2014. Архів оригіналу за 31.12.2014. Процитовано 1 січня 2015.
- А. Ильин. Лунные планы России // «Новости космонавтики». — 2014. — № 12. — С. 69—71. — ISSN 1561-1078.