Московський час

З червня 1930 року був введений так званий декретний час, за яким час у всіх зонах СРСР збільшувався на 1 годину. Відповідно, стандартний час Москви і зони дії Московського часу (союзні республіки: Україна, Білорусь, Росія — АРСР: Карелія, області: Західна (Смоленськ), Ленінградська) становив UTC+3.

У роки Другої світової війни зона дії Московського часу поширилася на Естонію, Латвію, Литву та Молдову, які стали новими союзними республіками у складі СРСР, а також на Західну Україну та Західну Білорусь (у період німецької окупації тут і на решті окупованих земель діяв Середньоєвропейський час).

З 1981 року в СРСР використовувався літній час. У 1981—1984 роках він вводився опівночі 1 квітня, а скасовувався опівночі 1 жовтня. З осені 1984 року час переходів було змінено: з останньої неділі березня до останньої неділі вересня о 2 годині за стандартним часом.

У 1982—1986 роках зона дії Московського часу була суттєво розширена — сюди було приєднано територію третього годинного поясу (декретний UTC+4), за винятком Удмуртії, Самарської та Кіровської областей, які ввели Московський час навесні 1989 року, а також республіку Комі та всю Архангельську області (які до цього жили за UTC+5).

Проте з 1989 року почалися нові зміни. 26 березня Естонська та Латвійська РСР, 5 травня 1990 Молдавська РСР, 1 липня 1990 р. — Українська РСР скасували декретний час. Навесні 1991 року було прийнято відмовитися від декретного часу на всій території СРСР. 31 березня стрілки не переводилися, адже літній час було збережено. Московський час став дорівнювати UTC+2. Водночас було зайвим скасовувати декретний час на територіях колишніх третього та четвертого поясів, адже фактичне його скасування сталося ще у 80-их роках. Так, після скасування літнього часу 29 вересня час у Республіці Комі став на дві години позаду поясного.

8 січня 1992 року у Росії було прийнято закон, за яким декретний час було відновлено у більшості суб'єктів федерації, зокрема, і в зоні UTC+2. Відтепер Московський час становив UTC+3 і діяв на територіях: республіки Адигея, Дагестан, Інгушетія, Кабардино-Балкарія, Калмикія, Карачаєво-Черкесія, Карелія, Комі, Марій Ел, Мордовія, Північна Осетія, Татарстан, Чечня, Чувашія, краї Краснодарський і Ставропольський, області Архангельська, Астраханська, Бєлгородська, Брянська, Владимирська, Волгоградська, Вологодська, Воронезька, Івановська, Калузька, Кіровська, Костромська, Курська, Ленінградська, Липецька, Московська, Мурманська, Нижньогородська, Новгородська, Орловська, Пензенська, Псковська, Ростовська, Рязанська, Саратовська, Смоленська, Тамбовська, Тверська, Тульська, Ульяновська, Ярославська, міста Москва та Санкт-Петербург.

З весни 2010 року по осінь 2014 року сюди також відносилися Республіка Удмуртія та Самарська область.

Впродовж 1992—2010 років використовувався літній час — з останньої неділі березня (02:00) до останньої неділі жовтня (до 1995 включно — вересня) (02:00) — на одну годину (UTC+4).

27 березня 2011 року часова зона Московського часу була змінена на UTC+4. Літній час з 2011 року не використовується. Офіційно зміну встановлено федеральним законом, що набув чинності 1 вересня 2011 року. І між 1 вересня 2011 та 26 жовтня 2014 роками відповідав UTC+4 цілорічно, до того — UTC+3 зі щорічним переведенням стрілки годинника в останню неділю березня о 02:00 на одну годину вперед (літній час) та в останню неділю жовтня о 02:00 на одну годину назад. Однак 1 липня 2014 року до нього були внесені зміни, відповідно до яких з 26 жовтня 2014 року Московський час став дорівнювати UTC+3.

В результаті анексії Криму та тимчасової окупації деяких частин Донецької і Луганської областей у березні — квітні 2014 року час на цих територіях протизаконно змінено з Київського (де взимку діє UTC+2, а влітку — UTC+3) до так званого «Московського» (де UTС+3 — цілорічний).