Ангкор-Ват

Ангкор-Ват розташований за 5,5 км на північ від сучасного міста Сієм Ріп, столиці однойменної провінції Камбоджі, будучи храмовим комплексом який було споруджено в районі стародавньої столиці держави кхмерів — міста Ангкор. Ангкор займає площу 200 км². Нещодавно проведені дослідження свідчать, що його площа могла складати близько 3 000 км², а кількість мешканців досягала півмільйона, тим самим роблячи його найбільшим людським поселенням доіндустріальної епохи.

Спочатку присвячений богові Вішну, з точки зору архітектури об'єднує типологію індуїстського храму-гори, що представляє міфічну гору Меру — житло богів — і типологію галерей, властивих архітектурі пізніших періодів. Храм складається з трьох концентричних прямокутних будівель, висота яких збільшується у напрямі до центру, по периметру оточених ровом з водою, довжина якого становить 3,6 км, а ширина — 190 м. Внутрішня будова містить п'ять башт у формі лотоса; центральна башта піднімається на 42 м над святилищем, загальна ж її висота від поверхні землі досягає 65 м. У XV столітті перестав використовуватися і його було закинуто.

Ангкор-Ват є національною гордістю і зображається на прапорі Камбоджі з 1863 р.

Комплекс був виявлений у січні 1860 року[2] французьким мандрівником Анрі Муо. У 1970-ті роки деякі споруди та скульптури комплексу постраждали від актів вандалізму з боку солдатів Пол Пота. У 1992 році разом з іншими спорудами міста Ангкор був узятий під егіду ЮНЕСКО. Сьогодні є однією з головних туристичних визначних пам'яток Камбоджі.

У 2007 році Ангкор-Ват номінувався в проекті Сім нових чудес світу і потрапив до півфіналу.

Храм побудовано у т. зв. ангкоріанському стилі, що являє собою зрілий і витончений етап розвитку кхмерської архітектури, містячи одночасно виразні риси впливу індуїстської.

Кхмерські храми не були місцем зібрання віруючих, а служили помешканням чи місцем перебування для божеств, і до їхніх центральних споруд мали доступ лише представники релігійної й політичної верхівки держави. Ангкор-Ват вирізняється тим, що мав і інше призначення — служити царським мавзолеєм.

Споруда являє собою прямокутник 1 500 x 1 300 м і займає площу близько 200 га, включаючи навколишній рів 190 м завширшки. Комплекс можна поділити на зони: великий зовнішній двір, по периметру огороджений стіною, та центральна платформа, на якій зведено ансамбль з трьох концентричних споруд — власне храм.

Ангкор-Ват, присвячений богові Вішну — найбільша культова споруда у світі. В його вишуканому за композицією архітектурному об'ємі поєднано храм, палац і фортецю. Храм являє собою складну трирівневу конструкцію з безліччю сходів і переходів на яких розташовані галереї і 5 багатоярусних башт — одна в центрі та чотири по краях, оздоблених безліччю орнаментів і скульптур. Центральна башта підноситься над землею на 65 метрів і символізує міфічну гору Меру, яка є центром всього світу. Сюжети скульптур легендарні, здебільшого запозичені з індійського епосу («Рамаяна» і «Махабхарата»), інші розповідають про ключові моменти кхмерської історії. Висота барельєфів доходить до 2 м, а їх загальна довжина близько 1 км.

Модель Ангкор-Ват

Зовнішню стіну збудовано з латериту, ряд джерел також вказують на використання в окремих випадках лімоніту; сам храм майже повністю побудовано з пісковика. Попри те, що вага блоків, використаних при побудові, сягала 4-х тонн, їх каналами транспортували з кар'єрів, розташованих на відстані 40 км на північний захід від храму. Підраховано, що об'єм використаного каміння (5 млн тонн) майже рівний витраченому на будівництво піраміди Хефрена у Гізі, де були задіяні тисячі робітників. За оцінками сучасних інженерів, сьогодні на спорудження храму Ангкор-Ват знадобилося би 300 років, тоді як насправді храм був побудований менш ніж за 40.

Для того, аби куски пісковику можна було ідеально підігнати один до одного, їх обробляли настільки старанно, що це дозволило майже не використовувати жодних будівельних розчинів.

Реставраційні роботи проводилися з 1986 по 1992 рік Археологічним управлінням Індії[3]. З 1990-х збільшився потік туристів. Храм став частиною комплексу Світової спадщини, який частково надав фінансування й заохотив уряд Камбоджі до захисту пам'ятки[4]. У Німеччині існує проект збереження аспар, який працює над тим, щоб захистити девати та інші барельєфи храму від пошкоджень. За його оцінками приблизно 20 % деват у дуже поганому стані в основному через природну ерозію, але частково через невдалі попередні спроби реставрації[5]. Серед інших робіт — відбудова секцій, що завалилися й запобігання нових завалів: наприклад з 2002 року фасад верхнього поверху західного крила взяли в риштування[6]. 2005 року японська група завершила реставрацію бібліотеки в північній зовнішній частині[7]. Світовий фонд пам'ятників почав консерваційні роботи 2008 року після кількох років досліджень. Завдяки його зусиллям був відновлений традиційний кхмерський дах. Вивезли також цемент, який встановили при попередніх спробах реставрації, і з якого під барельєфи просочувалися солі, внаслідок чого вирізьблені поверхні зазнавали пошкоджень і втрачали колір. Основний етап роботи завершився 2012 року, на 2013 рік заплановано встановлення хрестоцвітів на даху.

• Michael Freeman, Claude Jacques: Ancient Angkor. Asia Books-River Books, Bangkok 1999, ISBN 974-8225-27-5.
• Vittorio Roveda: Khmer Mythology. 3. Auflage. River Books, Bangkok 2000, ISBN 974-8225-37-2.
• Damian Evans, C. Pottier, R. Fletcher, S. Hensley, I. Tapley, A. Milne, M. Barbetti: A new archaeological map of the world's largest pre-industrial settlement complex at Angkor, Cambodia. In: Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS) 104. Washington 2007, 36, ISSN 0027-8424, pp. 14277–14282.
• Helen Candee: Angkor, the Magnificent. Frederick A. Stokes, New York 1924
• Michael Falser: Krishna and the Plaster Cast. Translating the Cambodian Temple of Angkor Wat in the French Colonial Period, Transcultural Studies 2.2011, S.6-50.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Все о чудесах света. Атлас-справочник. Сн.-Петербург, «Кристалл», 2007. — С. 120—121. — ISBN 978-5-9603-0081-0.(рос.)

• Іріан-Джая
• Істана Нурул Іман
• Луанг-Прабанг
• Пханомрунг

• Відео-сюжет про Ангкор-Ват на youtube.com
• Ангкор-Ват — дивовижний гігантський храмовий комплекс в Камбоджі, присвячений богу Вішну (32 фото)