Анджей Олеховський

Анджей Маріан Олеховський (пол. Andrzej Marian Olechowski; нар. 9 вересня 1947, Краків) — польський економіст і політичний діяч, заступник державного секретаря Міністерства зовнішньоекономічного співробітництва (1991—1992), міністр фінансів в уряді Яна Ольшевського (1992), міністр закордонних справ в уряді Вальдемара Павлака (1993—1995). Лідер Незалежного блоку підтримки реформ, співзасновник Громадянської платформи разом з Мачеєм Плажинським та Дональдом Туском. Кандидат у Президенти Республіки Польща у 2000 та 2010 роках.

Анджей Олеховський
пол. Andrzej Olechowski
Народився 9 вересня 1947(1947-09-09)[1] (74 роки)
Краків, Краківське воєводство, Польська Народна Республіка
Країна  Польща
Діяльність політик, дипломат, економіст
Alma mater Варшавська школа економіки
Науковий ступінь доктор економічних наук[2]
Знання мов польська
Заклад Ягеллонський університет
Членство Колегіум невидимий
Посада Міністр закордонних справ Польщі і Minister of Finance of Polandd
Партія Громадянська платформа і Демократична партія
Нагороди

Fellow of Collegium Invisibiled

Сайт olechowski.pl

Біографія

Закінчив Центральну школу планування та статистики у Варшаві, здобув кваліфікацію економіста, в 1979 році здобув ступінь доктора економічних наук[3].

У 1973 році та з 1982 по 1984 рік працював у Конференції ООН з торгівлі та розвитку у Женеві. У 1978—1982 роках він був завідувачем відділу аналізу та прогнозування в Інституті зовнішньої торгівлі та цін. В 1985—1987 роках був співробітником Світового банку.

У 1987 році він повернувся працювати в Польщу та обійняв посаду директора департаменту у Міністерстві зовнішньоекономічного співробітництва. У 1989 році він взяв участь у Круглому столі з урядової сторони. У 1989—1991 роках був першим заступником президента Національного банку Польщі.

З 1991 по 1992 рік був заступником державного секретаря Міністерства зовнішньоекономічного співробітництва. 28 лютого 1992 року він був призначений на посаду міністра фінансів в уряді Яна Ольшевського за підтримки Леха Валенси. 7 травня 1992 року подав у відставку. Його ім'я було на так званому Списку Мацеревича[4]. Згодом була підтверджено, що Олеховський був таємним агентом зовнішньої розвідки в комуністичній Польщі[5].

З 1993 по 1995 рік обіймав посаду міністра закордонних справ Польщі в уряді Вальдемара Павлака.

У 2000 році повернувся до політичної діяльності. Як незалежний кандидат, брав участь у президентських виборах. У першому турі зайняв друге місце за підтримки 17,3 % виборців[6]. У другому турі програв Олександру Квашнєвському.

У січні 2001 року був співзасновником політичного руху під назвою «Громадянська платформа» з Мачеєм Плажинським та Дональдом Туском.

У 2002 році взяв участь у виборах на пост мера Варшави від Громадянської платформи, набрав 13,47 % голосів і зайняв третє місце[7].

У 2009 році залишив Громадянську платформу. Кандидат на президентських виборах 2010 року[8], отримав 1,44 % голосів.

Входить в керівництво багатьох міжнародних корпорацій, наприклад таких як «Goldman Sachs» і «Citibank»[9].

Нагороди

У 2000 році був нагороджений премією Кісіеля. Того ж року також був удостоєний звання «Людина року» тижневиком «Wprost».

Примітки
  1. Munzinger Personen
  2. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119406667 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. Dr Andrzej Marian Olechowski. nauka-polska.pl.
  4. Lista agentów - ćwierć wieku później. Onet Wiadomości (пол.). 4 червня 2017. Процитовано 15 квітня 2021.
  5. Współpracował - oświadczenie Olechowskiego prawdziwe. TVN24.pl (пол.). Процитовано 15 квітня 2021.
  6. Obwieszczenie Państwowej Komisji Wyborczej z dnia 9 października 2000 r. o wynikach głosowania i wyniku wyborów Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej, zarządzonych na dzień 8 października 2000 r.. isap.sejm.gov.pl. Процитовано 15 квітня 2021.
  7. Państwowa Komisja Wyborcza: Wybory samorządowe. wybory2002.pkw.gov.pl. Процитовано 15 квітня 2021.
  8. Прагматична Польща напередодні виборів президента. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 15 квітня 2021.
  9. Олег Греченевский. Истоки нашего "демократического" режима, часть 36-я. www.belousenko.com. Процитовано 15 квітня 2021.
  10. Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 26 maja 2011 r. o nadaniu orderów. isap.sejm.gov.pl. Процитовано 15 квітня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.