Анджело Доменгіні

У дорослому футболі дебютував 1960 року виступами за команду клубу «Аталанта», в якій провів чотири сезони, взявши участь у 69 матчах чемпіонату. За цей час виборов титул володаря Кубка Італії.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Інтернаціонале», до складу якого приєднався 1964 року. Відіграв за «нераззуррі» наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Інтернаціонале», був основним гравцем атакувальної ланки команди. У складі «Інтернаціонале» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,37 голу за гру першості. За цей час додав до переліку своїх трофеїв два титули чемпіона Італії, ставав володарем Міжконтинентального кубка, Кубка чемпіонів УЄФА.

Згодом з 1969 по 1978 рік грав у складі команд клубів «Кальярі», «Рома», «Верона», «Фоджа» та «Ольбія». Протягом цих років додав до переліку своїх трофеїв ще один титул чемпіона Італії (у складі «Кальярі»).

Завершив професійну ігрову кар'єру у нижчоліговому клубі «Тренто», за команду якого виступав протягом 1978—1979 років.

1963 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни 33 матчі, забивши 7 голів. У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 1968 року в Італії, здобувши того року титул континентального чемпіона, чемпіонату світу 1970 року у Мексиці, де разом з командою здобув «срібло».

Розпочав тренерську кар'єру, ще продовжуючи грати на полі, 1977 року, очоливши тренерський штаб клубу «Ольбія».

В подальшому очолював команди клубів «Асті», «Дертона» та «Самбенедеттезе».

Наразі останнім місцем тренерської роботи був клуб «Новара», команду якого Анджело Доменгіні очолював як головний тренер до 1990 року.