Андре Гі

У дорослому футболі дебютував 1959 року виступами за «Сошо», втім у першому сезоні не був основним гравцем, зігравши лише 2 матчі, в яких забив один гол, а його команда понизилась у класі. Там Гі отримав більше ігрового часу і клуб з першої спроби повернувся в еліту. Там Андре програв конкуренцію люксембуржцю Віктору Нюренбергу і знову зрідка виходив на поле, а команда вдруге поспіль вилетіла з Дивізіону 1. Цього разу у другому дивізіоні Гі провів лише пів сезону, після чого перейшов у «Сент-Етьєн», якому допоміг зайняти перше місце і вийти в Дивізіон 1.

У першому ж сезоні в еліті (1963/64) Гі, граючи разом з такими зірками тогочасного французького футболу як Еме Жаке, Рашид Меклуфі, Рене Ферр'є, Робер Ербен та інші виграв чемпіонат Франції, забивши 28 голів у 32 матчах турніру. Після чемпіонства команду поповнило ще три нападники — Франсуа Етт, Мар'ян Виснєський та Ерве Ревеллі, в результаті чого результативність Гі впала — 17 голів у 33 матчах, а клуб не зумів захистити титул, зайнявши сьоме місце.

В підсумку Гі перейшов у «Лілль». У цій команді Андре також регулярно відзначався, забивши за два наступних сезони 22 і 20 голів відповідно, втім команда показувала вкрай низькі результати — 18 і 10 місця. В результаті 1967 року нападник перейшов до діючого володаря Кубка Франції «Ліона», якому в першому ж сезоні допоміг дійти до чвертьфіналу Кубка володарів кубків 1967/68, а у наступному сезоні забивши 25 голів у 30 матчах чемпіонату став найкращим бомбардиром сезону. Загалом відіграв за команду з Ліона три з половиною сезони своєї ігрової кар'єри і був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,58 голу за гру першості.

По ходу сезону 1970/71 перейшов у «Ренн», якому того ж року допоміг виграти Кубок Франції, забивши у фіналі єдиний і вирішальний гол з пенальті у ворота свого колишнього клубу «Ліона» (1:0). Втім цей гол і титул став останнім на найвищому рівні, оскільки з настуаного сезону Гі став виступати за команду другого дивізіону «Тулон», а з авершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Невер» у тому ж дивізіоні, за де виступав протягом сезону 1973/74 років.

4 жовтня 1964 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Франції в грі відбору на чемпіонат світу 1966 року проти Люксембургу, в якому Франція виграла 2:0, а Гі забив один з голів. Після цього в жовтні і листопаді Андре провів ще по одній грі, втім з початку 1965 року протягом двох з половиною років не залучався до матчів головної команди і пропустив «мундіаль».

З літа 1967 року знову став грати за збірну Франції і 17 вересня забив свій другий і останній гол за збірну в матчі відбору на чемпіонат Європи 1968 року з поляками (4:1). Втім у вирішальному плей-оф за вихід на турнір французи з Гі розгромно поступились Югославії (1:5) і не вийшли на Євро-1968, а потім і несподівано поступились вдома у першій грі кваліфікації на чемпіонат світу 1970 року Норвегії (0:1). Цей програний матч, проведений 6 листопада 1968 року, який в підсумку і не дозволив триколірним зіграти на світовій першості, став останнім для Гі за збірну. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у формі головної команди країни 8 матчів, забивши 2 голи.

• Чемпіон Франції: 1963/64
• Володар Кубка Франції: 1970/71
• Найкращий бомбардир чемпіонату Франції: 1968/69

• Андре Гі на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Андре Гі на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Андре Гі на сайті Eu-football.info (англ.)