Андрій Кобила

Андрій Кобила (рос. Андрей Кобыла; пом. після 1347 р.) — відповідно до джерел «Родословця» московський боярин часів Івана Калити і його наступника Симеона Гордого. Перший історично достовірний предок дому Романових. Згідно з родоводами, ім'я по батькові в згаданого тут Андрія було «Іванович». В його повному імені (по батькові) воно згадується в «Енциклопедичному словнику Брокгауза і Єфрона»[1]. Проте у «Ростовському синодику» він згадується з по батькові в повному імені як «Олександрович»[2].

Кобила Андрій
слуга, боярин
до 1347 р. — після 1347 р.
Помер 1351
Велике князівство Московське
Відомий як родоначальник Романових
Підданство Золота орда
Національність московит
Династія Романови
Рід Романови
Батько Іван або Олександр
Діти Семен Жеребець, Олександр Йолка, Федір Кошка, Василій Івантей, Гавриїл Гавша
Релігія РПЦ (Старообрядництво)

У літописах Андрій Кобила згадується лише один раз як слуга[3] під владою князя: в 1347 році він був посланий з м. Москва до м. Твері за нареченою великого князя Симеона Гордого, дочкою князя тверського Олександра Михайловича[4].

Родина
На умовних, вигаданих у XVIII ст. гербах родоводів, що походять від Кобили, красується корона з двома під нею хрестами — традиційна емблема м. Гданська в «землі Пруссів»[5] (рос.)

У Кобили відповідно «родословців» було п'ять синів, родоначальників багатьох боярських і пізніше дворянських прізвищ:

  1. Семен Жеребець, родоначальник прізвища «Лодигін», «Коновніцин» (згодом графи), «Горбунов»[6] і згаслих гілок родоводу — «Кокорев» і «Образцов»;
  2. Олександр Йолка, родоначальник прізищ «Количов», «Хлуденєв», «Стербєєв» і «Неплюєв»[6];
  3. Василь Івантей або Василь Вантей — згідно родословців бездітний;
  4. Гавриїл Гавша — мав двох синів: Бориса та Андрія. У Андрія Гаврилова було четверо дітей: Федір Боборика, Василь Мокрий, Борис і Іван. Василь Мокрий залишився бездітним, а від Федора Боборики вийшла окрема гілка дворянського роду «Боборикін». Федір Боборика мав шістьох дітей: Федора, Семена, Родіона, Івана, Андрія та Микиту. Федір Федорович мав п'ятьох синів, серед яких був Андрій Большой. У Андрія Большого було чотири сини. Одним із синів був Борис Андрійович, від якого народився п'ятий син Сава. Син Сави, Василь, мав сина Федора Васильовича, від якого народився Роман Федорович Боборикін, котрий заснував місто Тамбов в 1636 році[6];
  5. Федір Кошка, родоначальник Романових, Шерємєтєвих (згодом графи), Рахманіних, Яковлєвих (включно — Герцен) і згаслих гілок родоводу «Голтяєв» і «Беззубцев».

Авантюрна легенда про буцімто походження Кобили від королів прусських виникла лишень у XVIII столітті. Всупереч правилам геральдики та генеалогії, символіка з'явилася на емблемах та гербах вищеназваних прізвищ (за винятком гербу Романових).

У художній літературі

Андрій Кобила є одним з діючих осіб у циклі історичних романів Д. М. Балашова «Государі Московські», в якому письменник передбачає костромське походження вказаного Андрія.

Примітки
  1. Экземплярский, 1895, рос..
  2. Конев, 1995, с. 106, Л. 69.
  3. «Передісторія династії Романових», Кузьміних Яків Сергійович (укр.)
  4. Веселовский, 1969, с. 140—141.
  5. Тройницкий, 1913, рос..
  6. Мизис, 2012, с. 23, рос..

Джерела
  • Экземплярский А. В. «Кобыла, Андрей Иванович» // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — г. СПб., 1895. — Т. XVА (30): Коала — Конкордия. — С. 497. (рос.)
  • Веселовский С. Б., «Исследования по истории класса служилых землевладельцев». — г. Москва: изд. «Наука», 1969 г. — 584 с. — 4500 экз. (рос.)
  • Боде-Колычев М. Л., «Боярский род Колычевых». — г. Москва: Синодальная типография, 1886 г. — Т. 1. (рос.)
  • Зимин А. А., «Формирование боярской аристократии в России во второй половине XV — первой трети XVI в.» — г. Москва: изд. «Наука», 1988. — 350 с. — 16000 экз. — ISBN 5-02-009407-2. (рос.)
  • Тройницкий С. Н., «Гербы потомства Гланды Камбилы» // «Гербовед»: журнал — 1913 г. — № 1. (рос.)
  • Мизис Ю. А., «Воевода Московского царства: (Р. Ф. Боборыкин на государевой службе)» / Тамбовский государственный университет имени Г. Р. Державина. — г. Тамбов: ИД «Мичуринск», 2012 г. — 368 с. — 1000 экз. — ISBN 978-5-98429-092-0. (в переводе) (рос.)
  • Конев С. В., «Синодикология». Часть II: Ростовский родословный синодик // Историческая география. — г. Екатеринбург; г. Нью-Йорк, 1995 г. — В. 6. — С. 106, Л. 69. (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.