Андрій Лещинський (дерптський воєвода)

Андрій Лещинський гербу Венява (бл. 1606 — весна 1651, Баранув-Сандомирський) — польський державний, військовий діяч Речі Посполитої. Один з очільників протестантів. Представник роду Лещинських.

Андрій Лещинський
Народився 1606[1][2]
Помер 1651[1][3][4]
Баранув-Сандомирський, Гміна Баранув-Сандомерський, Тарнобжезький повіт, Підкарпатське воєводство, Польща
Країна  Річ Посполита
Діяльність дипломат, поет
Посада воєводи дерптськіd, учасник виборів короля Польщіd і дубенківський старостаd
Військове звання воєвода
Конфесія Кальвіністська церква
Рід Лещинські
Батько Рафал Лєщинський
Мати Anna Radzimińskad
Брати, сестри Богуслав Лещинський
Діти Самійло Лещинський
Герб

Короткий життєпис

Був найстаршим сином белзького воєводи Рафала Лещинського та його дружини Анни Радзімінської, брат підканцлера коронного Богуслава Лещинського. Разом з братом Рафалом навчався в гімназії в Ельблонгу (1619–1623), потім — в Торуні (1623–124). Під опікою «прецептора» Яна Вундергаста з Марбурга виїхали для навчання за кордон: Франкфурт-на-Одері (1624), Лейпциг (1625), Базель (1625–1630). В Базелі видав друком дисертацію у 1628 році. 8 березня 1641 року став воєводою дерптським — титулярну через знаходження його під контролем шведів. На генеральному синоді в Орлі (тепер Більський повіт (Підляське воєводство) 24 серпня 1644 року був обраний делегатом на «colloquium charitativum» в Торуні. Під час конвокації 1648 року виступав на захист прав протестантів. В 1650 році в місті відбувся Синод провінціональний представників протестантських течій, який прийняв рішення просити магната Андрія Лещинського звернутись з клопотанням («інтервенцією») до короля стосовно захисту їх прав та свобод (після погрому в Кракові).

Писав вірші — релігійні та інші; їх не друкував, тому дійшло мало. В них, зокрема, «тверезо» критикував тодішнє суспільне життя.

Був похований 20 квітня 1651 року. Прощальну промову мав «міністр» Войцех Венгерський (потім вийшла друком в Лешні під назвою «Pogrzeb Jozyaszow…»).

Власність

Після смерті батька (1636 року) та проведеного поділу його спадку між нащадками — дідич Старого та Нового Чорторийськів, 2-х новозаснованих міст на Волині: Рафалова над річкою Боровою, Любахова — над Стирем. Отримав від батька Дубенське староство, Баранувські маєтки в Сандомирському воєводстві.

Опікувався кальвінськими зборами в Романові, Берестечку.[5] Баранув-Сандомирський при ньому став важливим центром протестантського руху. Відзначався значною толерантністю до аріян, представників інших конфесій. Для дружини-католички фундував костел в Чарторийську.

Сім'я

Примітки
  1. Early Modern Letters Online
  2. тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
  3. https://www.ipsb.nina.gov.pl/a/biografia/andrzej-leszczynski-h-wieniawa-woj-dorpacki
  4. NUKAT — 2002.
  5. Halina Kowalska. Leszczyński Andrzej h. Wieniawa (ok. 1606–1651) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972.— Tom XVII/1. — Zeszyt 72. — S. 104. (пол.)
  6. Janusz Tazbir. Sieniuta Paweł Krzysztof h. własnego (1589–1640) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Instytut historii im. Tadeusza Manteuffla, 1996.— Tom XXXVII/2. — Zeszyt 153. — S. 197. (пол.)

Джерела
  • Halina Kowalska. Leszczyński Andrzej h. Wieniawa (ok. 1606–1651) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. — Tom XVII/1. — Zeszyt 72. — S. 103–104. (пол.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.