Андріяшик Роман Васильович
| Андріяшик Роман Васильович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
9 травня 1933 Королівка, Борщівський район, Тернопільська область, СРСР | |||
| Помер |
2 жовтня 2000 (67 років) Київ, Україна | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | письменник, журналіст | |||
| Alma mater | ЧНУ імені Юрія Федьковича | |||
| Мова творів | українська | |||
| Жанр | есей | |||
| Членство | Спілка письменників СРСР | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
Рома́н Васи́льович Андрія́шик (9 травня 1933, с. Королівка Борщівського району Тернопільської області — 2 жовтня 2000, Київ) — український письменник, журналіст, лауреат Шевченківської премії (1998, за роман про Юрія Федьковича «Сторонець»).
Життєпис
Народився в селянській родині. По закінченні Борщівської середньої школи служив у Радянській армії. Навчався на фізико-математичному факультеті Чернівецького університету (1951—1954). У 1964 році заочно закінчив факультет журналістики Львівського університету.
Працював журналістом (1957—1968) у газетах та видавництвах.
Почав друкуватися у 1957 році. У 1966 році після виходу у світ першого роману «Люди зі страху» став членом Спілки письменників СРСР. Темі трагічної долі західноукраїнської молоді присвятив наступний роман «Полтва», опублікований у журналі «Прапор» 1969 року (№ 8—9). Цей твір був негативно оцінений тогочасною критикою, автору заборонили друкуватися, а його творчість замовчували.
У 1968—1976 роках перебував на творчій роботі, у 1976—1978 — науковий редактор УРЕ. У 1978—1993 — старший редактор прози видавництва «Український письменник».
Ізоляція Романа Андріяшика тривала до 1976 року, але й опісля її зняття атмосфера навколо творчості письменника залишалася напруженою.
Похований на Байковому кладовищі (ділянка 49а).
Твори
Романи
- «Люди зі страху» (1966) — подане нове трактування війни — не як вияв героїзму, а як антигуманний механізм продукування насильства та духовного нищення;
- «Полтва» (1969) — про трагічну долю західноукраїнської молоді;
- «Додому нема вороття» (1976) — тема цього твору є продовженням «Людей зі страху», де показав намагання героя вижити та зберегти людську гідність серед страхіть війни;
- «Кровна справа» (1978);
- «Думна дорога» (1982);
- «Сад без листопаду» (1980), герой якого відчув на собі руйнівну силу «неоголошеної атомної війни»;
- «Сторонець» (1992) — про долю Юрія Федьковича;
- «Три хрести» — незавершений
Драми
- «В кінці престолу» (1994)
- «Велика гра» (не опубл.), обидві — про патріарха Володимира (Романюка)
Під час пожежі в батьківській хаті згоріли рукописи роману «Камінний хрест» про Василя Стефаника та незакінчений роман «Мойсей» про Івана Франка.
Романи перекладалися російською мовою.
Вшанування пам'яті
- Ім'я Романа Андріяшика присвоєно Борщівській гімназії.
Література
- Шевченківські лауреати 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001.c— С. 20—21.
- Зборовська Н. Історія української літератури ХХ ст. — Книга 2. — К.: Либідь, 1998.
- Анатолій Дністровий. Роман Андріяшик // Анатолій Дністровий. Письмо з околиці: статті та есеї. — К.: Грані-Т, 2010. — С. 105-109.
- Довгошия Петро. Вони і час. (Роман Андріяшик. Повернення зі страху) Тернопіль, «Збруч», 2007.
- Л. Тарнашинська, Г. Герасимова. Андріяшик Роман Васильович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — ISBN 966-528-197-6. — С. 39–40.
- Зозуляк Є., Ониськів М. Спадок для віку від Романа Андріяшика // Вільне життя. — 2000. — 11 листоп.;
- Вони прославили наш край: Бібліографічний посібник. — Т., 2002.
- Андріяшик Роман Васильович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — С. 86.
- Гусар Ю. Автор «Сторонця» (про Романа Андріяшика) / Юхим Гусар // Буковинське віче. -2016. — 29 вересня (№ 36). С. 3.