Анна Австрійська (1432—1462)

Анна Австрійська (нім. Anna von Österreich); (нім. Anna von Asterreich; 12 квітня 1432, Відень, Герцогство Австрія 13 листопада 1462[1], Eckartsburgd, Еккартсберга, Бургенланд, Саксонія-Ангальт, Німеччина) — австрійська принцеса, в заміжжі герцогиня Саксонська, ландграфиня Тюрингенська та герцогиня Люксембурзька.

Анна Австрійська
нім. Anna von Asterreich
Народилася 12 квітня 1432
Відень, Герцогство Австрія
Померла 13 листопада 1462[1] (30 років)
Eckartsburgd, Еккартсберга, Бургенланд, Саксонія-Ангальт, Німеччина
Поховання Reinhardsbrunnd
Країна Австрія
Діяльність претендентка на трон, аристократка
Титул Nobiled, герцогиня і принцеса
Рід Габсбурги
Батько Альбрехт II
Мати Єлизавета Люксембурзька
Родичі Людвіг IX
Брати, сестри Єлизавета Габсбург, Владислав Посмертний і Георг Габсбургd
У шлюбі з Вільгельм II (ландграф Тюрингії)
Діти Маргарита Саксонська і Katharina of Thuringiad[1]

Біографія

Анна — найстарша дитина римського короля Альбрехта II і принцеси Єлизавети Люксембурзької, дочки імператора Священної Римської імперії Сигізмунда.

20 червня 1446 року Анна у віці 14 років в Єні одружилася з герцогом Саксонським Вільгельмом III. Анна відмовилася від претензій на владу в Австрії, але не від влади в Богемії, Угорщини та інших землях Альбрехта II. Теща передала Вільгельму свої права на герцогство Люксембург, яке він окупував ще в 1441 році, але був вигнаний звідти герцогом Бургундії Філіппом III. Претензіям на владу в Богемії він був змушений поступитися Їржі з Подєбрад. Після смерті Анни брат Владислав Посмертний проголосив Вільгельма герцогом Люксембургу в 1457 році.

Шлюб Анни і Вільгельма був нещасливим, і Вільгельм залишив її, звернувшись до своєї коханки Катаріни фон Бранденштайн. До своєї смерті Анна проживала в Еккартсбурзі. Вона намагалася повернутися до свого чоловіка, але замість привітання він кинув в обличчя дружини дерев'яний черевик і вислав її назад.[2] Незабаром після смерті Анни в липні 1463 року Вільгельм одружився з Катаріною фон Бранденштайн. Анна була похована в монастирі Райнхардсбрунн.

Нащадки

Примітки

  1. Lundy D. R. The Peerage
  2. Joseph Chmel, Karl Friedrich Wilhelm Lanz: Monumenta habsburgica: Sammlung von actenstücken und briefen zur …, Volume 1, S. 80

Література

  • Eberhard Holtz, Michael Lindner, Peter Moraw: Akkulturation und Selbstbehauptung S. 336 (Digitalisat)
  • Hermann Meynert: Geschichte Oesterreich's, seiner Volker und Länder, Volumes 1-2, S. 329 (Digitalisat)
  • Eduard Maria von Lichnowsky: Geschichte des Hauses Habsburg, S. 3 f. (Digitalisat)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.