Анна Гаава

Народилася на хуторі Гааваківі у Тартуському повіті (Причудьє, Кодавере) у сім'ї селянина. Батько походив із селянської інтелігенції, тому вдома завжди читали книги і газети. Також батько грав на скрапці, під акомпанемент якої Анна співала, брав участь у зібраннях театрального товариства «Ванемуйне» («ест. Vanemuine») і був членом Тартуського сільськогосподарського товариства. Коли Анні було 5 років, сім'я довірила свої заощадження родичу, щоб той викупив хутір у хазяїна, але той привласнив собі хутір, що прирекло сімейний дім на розорення. Незважаючи на це, Анна отримала гарну освіту: навчалася в приватній німецькій школі, де носила німецьке прізвище Еспенштейн, а після отримання диплома наполягла на поверненні прізвища Гааваківі. У 1880—1884 роках вона навчалася у Тартуській вищій жіночій школі (ест. Tartu Kõrgem Tütarlastekool), після закінчення якої отримала єдину доступну вищу освіту для естонської жінки — диплом домашнього вчителя. Невдовзі, у 1889 році помирають її батько, мати, сестра і коханий. 

У 1892—1894 роках Анна лікувалася у різних лікарнях Німеччини, до 1899 року працювала домашньою вчителькою і сестрою милосердя в Петербурзі та інших містах Росії, була економкою в домі брата Гааваківі. Після хвороби переїхала до Тарту (1909), де прожила до кінця життя.

У 1920 році її розбив параліч. До 75-річчя місто Тарту подарувало їй квартиру. Була нагороджена орденом «Знак Пошани» й удостоєна звання народного письменника.

Померла у віці 93 роки, похована на Тартуському кладовищі Рааді.

Перші вірші з'явилися в газетах у 1886 році. Крім поезії писала також прозу: «Маленькі картинки з Естонії» («ест. Väikesed pildid Eestist» 1911), збірка афоризмів «Пригорща правда» («Peotäis tõtt» 1900). Також займалася перекладом класиків — Шекспір («Сон літньої ночі»), Гете («Егмонт»), Шиллер («Вільгельм Телль»), Андерсен, — що було її основним доходом. З 1906 року стає вільним письменником. Її власні вірші були перекладені російською, фінською, угорською, німецькою, есперанто та іншими мовами.

Збірки:

• «Вірші I» («ест. Luuletused I») 1888
• «Вірші II» («Luuletused II») 1890
• «Вірші III» («Luuletused III») 1897
• «Хвилі» («Lained») 1906
• «З мечем і хрестом» («Ristlained») 1910
• «Діти півночі» («Põhjamaa lapsed») 1913
• «Ми» («Meie päevist») 1920
• «А все-таки життя прекрасне» («Siiski on elu ilus») 1930
• «Я естонську пісню співаю» («Laulan oma eestilaulu») 1935

Основна тема її поезії — любов. Друга центральна тема — осуд соціальної несправедливості. Завдяки музикальності віршів Анни Гаави чимало з них було покладено на музику.

• «Кто есть Кто в культуре Эстонии», Авенариус, 1996.
• https://web.archive.org/web/20080508171200/http://www.las-flores.ru/estonia/history/estonia-great-people-haava.html