Анна Марія Ріццолі

Народилася в Римі, закінчила середню школу та стала моделлю у 22 роки. Завдяки своїй зовнішності: висока, струнка, блондинка — Анна Ріццолі отримала запрошення на телебачення, де вела нічні еротичні передачі. У 1975 році дебютувала в кіно, де зіграла у 25 фільмах. У 1979 році була ведучою пісенного Фестивалю в Сан-Ремо.

Кінокар'єра Анни Ріццолі пов'язана з ролями в еротичних комедіях, у яких часто контрастувала з Едвіж Фенек. Вона грала з такими акторами, як Енцо Каннавале, Бомболо, Ліно Банфі, Гастоне Москін і Паоло Вілладжо. Успіх Анни Ріццолі як секс-символа знизився доволі рано в порівнянні з іншими акторками. Ріццолі позувала оголеною для італійського видання «Playboy» у 1977—1983 роках, де була «дівчиною з обкладинки».

У 1980-х роках Ріццолі залишила зйомки в кіно, щоб присвятити себе сім'ї. Після розлучення працювала в театрі з режисером Джорджо Стрелером. Не володіючи значними вокальними здібностями, Анна Ріццолі у 1980 році випустила платівку з двома піснями «Dammi» і «Tu solo tu», ці записи мали обмежений успіх.

Починаючи з 2007 року й до сьогодні, Ріццолі знову переодично бере участь на телебаченні.

• Серцеїд (1983)
• Сама божевільна підводний човен в світі (1982)
• Целулоїдні хлопчики (міні-серіал, 1981)
• Один проти іншого, практично друзі (1981)
• Тиждень на морі (1981)
• Попутники (1980)
• Покоївка спокушає постояльців (1980)
• Усім класом на море (1980)
• Артуро Де Фанті, банкір-невдаха (1980)
• Мотель «Гра» (1979)
• Кроком руш! (1979)
• Вибачте, Ви нормальні? (1979)
• Куди ти їдеш у відпустку? (1978)
• Мілан ... захистити себе або померти (1978)
• Добре сміється той... хто сміється останнім (1977)
• Господар і робітник (1975)

• Анна Марія Ріццолі на сайті Filmscoop
• Анна Марія Ріццолі на сайті IMDb (англ.)