Едвіж Фенек

Едвіж Сфенек народилася 24 грудня 1948 року в місті Аннаба (на той час мало назву Бон) в Алжирі, який на той час був колонією Франції. Її батько був мальтійцем, а мати італійкою родом з міста Акате в провінції Рагуза на Сицилії.[1][2] Після розлучення батьків Едвіж у віці десяти років переїхала з матір'ю у Ніццу. У Франції Едвіж відвідувала середню школу, потім вивчала танці і медицину У віці 15 років Едвіж виграла конкурс краси Міс Лазурний Берег. У 1965 році 16-річна Едвіж отримала титул Леді Франція (Lady France). Після цього почалася її нетривала кар'єра фотомоделі. Прийшовши в шоу-бізнес, дівчина змінила прізвище, прибравши букву «С», — після цього вона звалася просто «Фенек». Яскраву красуню не могли не помітити на вулиці кіноагенти, і у 19 років Едвіж дебютувала на екрані. Першим її фільмом стала комедія 1967 року Всі його безумства режисера Норбера Карбоно, який, вражений її красою, запропонував виконати невелику роль в його фільмі.[3] Сюжет був примітивний і оповідав про своєрідний вітамін, що збуджував сексуальну функцію та буквально зводив з розуму робітниць борделю. Хоча Фенек і знялася всього в одній сцені, публіці було складно не помітити і не запам'ятати розкішну брюнетку. Після свого кінодебюту Фенек ще деякий час продовжувала працювати моделю, знімаючись серед іншого оголеною для журналу Playman. У 1967 році Фенек взяла участь в конкурсі краси Леді Франція, який проходив у травні під час Каннського кінофестивалю, на якому виграла. Таким чином Фенек отримала право брати участь в конкурсі краси Леді Європа як представниця своєї країни, який проходив в серпні того року, там вона посіла третє місце після Долорес Агусти і Розіо Хурадо.[4]

Після участі Фенек в конкурсі Леді Європа, її помітив італійський кіноагент, який запросив її до Риму для зйомок у фільмі режисера Гвідо Малатести Самоа — королева джунглів, який вийшов у 1968 році, через що вона разом зі своєю матір'ю переїхала до Італії.[3] Після наступного фільму, Син Чорного Орла, теж Гвідо Малатести, Фенек у 1968—1971 роках працювала в Німеччині, де вона знялася в тринадцяти фільмах різних жанрів, часто з елементами еротики. Доволі відомою і прибутковою стала екранізація Гюстава Флобера Мадам Боварі 1969 року режисера Ганса Шотта-Шрьобінгера, де Фенек зіграла головну героїню. Картина була своєрідною історико-еротичною костюмною драмою. Потім вона знову повернулася до Італії, щоб знятися з акторами Франко Франкі і Чіччо Інграссою у двох фільмах Дон Франко і Дон Чиччо у рік суперечок та Сатириконище (в якому вона зіграла імператрицю Поппею).

З кінця 1960-х и до середини 1970-х років Фенек почала зніматися у модних на той час фільмах жанру трилера («джалло»). Особливо тривалою у цьому жанрі у неї була співпраця з режисером Серджо Мартіно, фільми якого, починаючи з картини Дивний порок місіс Ворд 1970 року, зробили акторку «іконою» еротичного трилера. Фенек зіграла молоду жінку, яка повернулася з чоловіком-дипломатом в рідне місто. Цього ж часу там починається серія дивних вбивств, в яких вона починає підозрювати колишнього коханця. У фільмі багато сцен жорстокості і оголення. У США картину перевидали під назвою Лезо різника. У трилері 1970 року П'ять ляльок для серпневого місяця режисера Маріо Бави Едвіж зіграла жертву маніяка. Потім, у 1972 році, вийшли одразу три фільми з Фенек у жанрі жахів та трилерів — Що це за дивні краплі крові на тілі Дженніфер?, Всі відтінки темряви і Твоя проблема — замкнена кімната і єдиний ключ у мене, а у 1975 році — Оголись для вбивці. В кримінальній комедії Боже, ти така богиня! 1973 року режисера Мікеле Лупо вона знімалася разом з Жаном Рошфором.

З 1972 року, починаючи з «декамеротичної» серії фільмі режисера Маріано Лауренті, Убальда, оголена і гаряча (стрічка стала «культовим» фільмом італійського «кіно-трешу») і Джованнона «Великі Стегна» з честю збезчещена, майже протягом десяти років Едвіж Фенек була головною героїнею італійських еротичних комедій, з сюжетами за певними місцями подій, наприклад — школою, армією, лікарнею та поліцією (єврокрайм). Перші комедії з Фенек у жанрі єврокрайм з'явилися у 1976 році, починаючи з картин 40 градусів під простирадлом режисера Серджо Мартіно (де вона грала з Томасом Міліаном) і Поліцейська робить кар'єру (де вона грала провокаційну жінку-поліцейську з акторами Маріо Каротенуто і Альваро Віталі), останній фільм цієї серії був знятий у 1981 році. У 1976 році акторка також з'явилася у комедії Суддя режисера Лючо Фульчі. Італійські еротичні комедії з успіхом йшли в Італії, Іспанії, Західній Німеччини і Франції; вже до середини 1970-х років Едвіж Фенек вважалася «королевою» фільмів цього жанру.

Едвіж Фенек у фільмі Сенсація (1969)

Окрім комедій та трилерів, у 1970-ті роки Фенек також знімалася у фільмах інших жанрів, наприклад: у військовому фільмі Умберто Ленці Велика битва, де вона зіграла роль другого плану (також у фільмі знімалися такі зірки як: Генрі Фонда, Джон Г'юстон, Стейсі Кіч, Орсон Веллс, Джуліано Джемма і Гельмут Бергер); у комедійній фантастиці режисера Стефано Ванціни Доктор Джекілл і мила дама 1979 року, за мотивами твору Роберта Стівенсона. Критика прийняла фільм досить прохолодно.

Успіх Едвіж Фенек серед чоловічої глядацької аудиторії, яка вважає її справжньою «секс-іконою», зумовлений її фігурою з «пишними» формами та спокусливо-провокаційною поведінкою на екрані, які режисери не шкодуючи демонстрували у кожному фільмі. Вона кілька разів позувала оголеною для італійського видання журналу Playboy. На початку 1980-х років Фенек знімалася в основному у комедіях і кримінальних фільмах. Однією з них стала кримінальна комедія Ас 1981 року, де головну роль виконав Адріано Челентано, який грав картяра, що вирушив грати у власну шлюбну ніч. Фенек зіграла роль Сільвії, дружини цього картяра. Останньою головною роллю на великому екрані для Едвіж стала Хелен Мартелл, подружка піаніста у Привиді смерті 1988 року. Після появи перших приватних телеканалів, з 1981 року акторка переважно працювала на телебаченні. Фенек брала участь у випусках таких телепередач, як: Ric і Gian Folies 1983 року (телешоу транслювалося на каналі Italia 1), Bene, bravi, bis 1984 року (акторка виступала разом з Франко Франкі і Чіччо Інграссою, передача також транслювалася на Italia 1 й отримала премію Telegatto), і у суботній вечірньо-естрадній трансляції телешоу Risatissima 1985 року на Canale 5 (передача також отримала премію Telegatto, акторка виступала у ній разом з акторами Ліно Банфі і Паоло Вілладжо).

У 1985 році Фенек дебютувала на театральній сцені, зігравши у драмі Джузеппе Патроні Гріффі D'amore si muore з акторами Массімо Вертмюллером, Фабріціо Бентівольйо і Монікою Скаттіні.[5] Потім вона була ведучою таких телепередач на каналі Rai 1, як: Sotto le stelle (1986), Immagina (1987—1988), Carnevale (1988), Palcoscenico Italia (1988), Sulla cresta dell'onda (1989), Un tesoro di capodanno (31 грудня 1990 року, в об'єднаних мережах Rai). Участь у розважальній передачі Domenica in у 1989—90 роках під керівництвом Джанні Бонкомпаньї остаточно затвердила Фенек на телебаченні як телеведучу. Вона була ведучою фестивалю Санремо 1991 року разом з Андреа Оккіпінті, а потім представляла конкурс Singoli (1997), також на Rai 1.

Едвіж Фенек у фільмі Твоя проблема — замкнена кімната і єдиний ключ у мене (1972)

У 1990-х роках Едвіж Фенек остаточно перейшла на телебачення. Знімалася в серіалах і навіть стала продюсером — заснувала у 1992 році разом з сином Едвіном продюсерську кінокомпанію Immagine E Cinema SRL. Першою її продюсерською роботою став телевізійний міні-серіал Мужність Анни 1992 року. Серед фільмів, спродюсованих нею, став Венеційський купець 2004 року, режисера Майкла Редфорда. У 2007 році вона повернулася до акторської гри, з нею зв'язався американський режисер Квентін Тарантіно, який запронував їй зіграти епізодичну роль у фільмі жахів Хостелі 2, сиквелу Хостелу, режисером обидвох був Елай Рот.[6][7] Тарантіно є шанувальником Едвіж: у своєму фільмі Безславні виродки він навіть назвав на честь акторки персонаж, якого грає Майк Маєрс, «Едом Фенеком». У 2012 році Фенек знялася в ролі Катерини II в телевізійному міні-серіалі Капітанська дочка, продюсером якого була вона. Акторка не лише спродюсувала фікшен Прибуло щастя, що транслювався на каналі Rai 1 з 2015 по 2018 рік, але й зіграла у ньому разом з Клаудіо Сантамарією і Клаудією Пандольфо. Загалом, Фенек продюсувала 25 телесеріалів і мінісеріалів на італійському телебаченні.

У Едвіж Фенек протягом 11 років були стосунки з режисером і продюсером Лучано Мартіно, відомим в Італії продюсером фільмів «категорії Б». Він доводився братом режисерові Серджо Мартіно. Можливо, якраз тому Едвіж так часто з'являлася у фільмах Серджо. Потім у акторки були стосунки з італійським аристократом та президентом Ferrari Лукою Кордеро ді Монтедземоло, які тривали 18 років. У деяких джерелах повідомляється, що Фенек стала третьою дружиною Монтедземоло.

У Едвіж є син на ім'я Едвін Фенек, 1971 року народження, його батьківство часто було предметом обговорень таблоїдів. Спочатку Фенек в інтерв'ю для тижневика Eva Express приписувала батьківство сина акторові Фабіо Тесті, з яким акторка мала інтимні стосунки протягом трьох років, кажучи, що їй хотілося завести дитину, коли відносини з Тесті вже були зіпсовані.[8] Однак пізніше вона неодноразово заперечувала це батьківство, не бажаючи при цьому розкривати особистість батька.

Едвіж любить проводити час в колі сім'ї і слухати класичну музику. Випускає власну лінію одягу, улюблений дизайнер — Ренато Балестра.

• Вистава D'amore si muore Джузеппе Патроні Джіффі, постановка Альдо Терлідзі (1985)

Едвіж Фенек і Ренцо Монтаньяні у фільмі Незаймана — дружина (1975)

• Ric e Gian folies (Italia 1, 1983)
• Bene, bravi, bis (Italia 1, 1984)
• Azzurro (Italia 1, 1984)
• Risatissima (Canale 5, 1985)
• Sotto le stelle (Rai 1, 1986)
• Immagina (Rai 1, 1987—1988)
• Carnevale (Rai 1, 1988)
• Palcoscenico Italia (Rai 1, 1988)
• Sulla cresta dell'onda (Rai 1, 1989)
• Domenica in (Rai 1, 1989-1990)
• Un tesoro di capodanno (31 грудня 1990-1 січня 1991, телемережа Rai)
• Festival di Sanremo (Rai 1, 1991)
• Singoli (Rai 1, 1997)

Едвіж Фенек майже завжди дублювали у її фільмах. Нижче приведено перелік італійських акторок, які дублювали Фенек у фільмах:

• Вітторія Феббі: Поліцейська робить кар'єру; Лікарка з військового шпиталю; Таксистка; Медсестра на військовому обході; Медсестра і великі маневри; Поліцейська у відділку моралі; Доктор Джекілл і мила дама; Гаряча картопля; Розповісти, збудити, розкрутити; Оголись для вбивці; Діва, Телець і Козеріг; Злодій; Проноза; Привид смерті
• Ріта Саваньйоне: Син Чорного Орла; Дивний порок пані Ворд; Всі відтінки темряви; Коханки Дона Жуана; Чудова Антонія, спочатку черниця, а після фурія; Убальда, оголена і гаряча; Що це за дивні краплі крові на тілі Дженніфер?; Джованнона «Великі Стегна» з честю збезчещена; Анна, це особливе задоволення; Боже, ти така богиня!; Невинність і злочин; Синьйора добре грає у скопу?; Невтішна вдова дякує всім, хто втішить її; Велика битва
• Марія Піа Ді Мео: Самоа — королева джунглів; Ле-Ман, найкоротший шлях до пекла; Твоя проблема — замкнена кімната і єдиний ключ у мене; Учителька додому
• Меліна Мартелло: Цукор, мед і перець; П'ять ляльок для серпневого місяця; Дружина у відпустці ... коханка в місті
• Сольвеж Д'Ассунта: Круасани з вершками; Поліцейська у Нью-Йорку; Багаті, дуже багаті ... насправді в одних трусах
• Ноемі Джіфуні: Дякую... бабусю; Суддя
• Мікаела Ездра: Сімейний порок; Учителька в коледжі
• Роззелла Ідзо: Незаймана — дружина; У вирі гріха
• Анна Ріта Пазанізі: Я фотогенічний; Фельдшер
• Лоренца Б'єлла: Дон Франко і Дон Чиччо у рік суперечок
• Фіорелла Бетті: Мадам Боварі
• Валерія Валері: Всі кішки люблять поласувати
• Анджола Баджі: Учителька
• Серена Вердірозі: 40 градусів під простирадлом
• Анджоліна Квінтерно: Сенсація
• Ада Марія Серра Дзанетті: Коли жінок називали «Мадоннами»
• Паїла Павезе: Кохані мої
• Данієла Нобілі: Ас

• Gordiano Lupi, Le dive nude - vol. 1 - il cinema di Gloria Guida e di Edwige Fenech, 2005, Profondo Rosso, Roma.
• Andrea Pergolari, Il sistema Fenech, Roma, Un mondo a parte, 2007.
• Stefano Loparco, Il corpo dei Settanta. Il corpo, l'immagine e la maschera di Edwige Fenech, Piombino, Il Foglio Letterario, 2009.

• Едвіж Фенек на сайті IMDb (англ.)
• Інтерв'ю Едвіж Фенек для Луїджі Кодзі 1970 року lovelockandload.com
• Фотографії Едвіж Фенек gialloshots.com
• Фан-клуб Едвіж Фенек edwigefenech.beepworld.it