Анна Румане-Кеніне

Анна Румане-Кеніне (латис. Anna Rūmane-Ķeniņa, 13 листопада 1877, Єлгава — 9 листопада 1950 Рига) — латиська письменниця, викладач, дипломат і громадський діяч. Одна з підписантів Меморандуму Центральної Ради Латвії від 17 березня 1944[2]. Член Народної ради Латвії.

Анна Румане-Кеніне
латис. Anna Rūmane-Ķeniņa
Псевдо Aina Rasmere
Народилася 13 листопада 1877(1877-11-13)
Єлгава
Померла 9 листопада 1950(1950-11-09) (72 роки)
Рига
Поховання Great Cemeteryd
Громадянство Латвія
Діяльність Громадський діяч, Педагог
Мова творів Латиська
У шлюбі з Atis Ķeniņšd[1]
Нагороди
Орден Трьох зірок
«Revue Baltique»
 Анна Румане-Кеніне у Вікісховищі

Біографія
Анна Румане-Кеніне з родиною

Народилася 13 листопада 1877 в Єлгаві в сім'ї залізничника. У 1896 закінчила Єлгавського жіночу гімназію (латис. Hohere Tochterschule)[3].

У 1905 майбутній чоловік — Атіс Кенін закінчує будівництво будівлі за адресою Тербатас 15/17. 1 вересня 1905 Анна Кенін відкриває в будівлі Жіночу гімназію. Будівля незабаром стала центром освіти, літератури та мистецтва [3]. Надалі будинок одержав статус архітектурної цінності і стало відома як «Школа Кеніне»[4]..

У 1911 навчалася в Сорбоні, а з 1913 в Женевському університеті. У 1916 закінчила Педагогічний інститут імені Жан-Жака Руссо в Женеві. З 1917 по 1919 — референт Балтійських справ у відділі преси Міністерства зовнішніх справ Франції. У 1918 брала участь у створення журналу «латис. Revue Baltique»[5].

У 1919 повертається в Латвію. Бере участь у редакційній комісії Латвійського жіночого корпусу допомоги.[6] У тому ж році їде в Париж де працює керуючої бюро преси міністерства зовнішніх справ Латвії. У 1921 створює Французький альянс в Латвії. У цьому ж році була нагороджена французьким орденом «фр. Palmes Academiques» 1 ступеня. У 1923 вийшла заміж за педагога і дипломата Атіса Кеніне. У 1925 році і з 1928 по 1929 лектор по журналістиці і письменницької майстерності в США. У 1926 нагороджена Орденом Трьох зірок 4 ступеня.[7]

У 1944 емігрувала до Німеччини. Після війни тяжко хворіла і повернулася в Латвію[8].

У пресі друкувалася під псевдонімом Aina Rasmere. Писала на теми педагогіки, політики і прав жінок. Перша публікація «латис. Dzīvot gribas» вийшла в газеті «латис. Pēterburgas Avīzes».[9] У 1908 в друк вийшла драма «латис. Melnais ērglis» (Черний орел).

Семья[10]:

  • Чоловік — Кеніне Атіс — поет, педагог и дипломат.
  • Сын — Талівалдіс Кеніньш — композитор
  • Внук — Юріс Кеніньш — композитор

Померла 9 листопада 1950, похована на Великому кладовищі.

Бібліографія
  • Dzīvot gribas : tēlojums 20.02.1902
  • автобиография «Mātes bēdas» (1912)
  • Драма «Melnais ērglis» (1908)

Примітки
  1. https://enciklopedija.lv/skirklis/62335-Atis-%C4%B6eni%C5%86%C5%A1
  2. Nepakļaujoties ne boļševikiem, ne nacistiem 05.05.2001 Latvijas Vēstnesis Nr. 69 (2456)
  3. Paļeviča M. Anna Rūmane-Ķeniņa // Latviete, 1934, 11
  4. А. Антенишке Школа Кениня Архівовано 17 травня 2017 у Wayback Machine.
  5. Visi ievērojamie cilvēki Jelgavā — Jelgavas pilsētas bibliotēka
  6. «Latvijas sievietēm!» Jaunākās Ziņas. 1919. Nr. 110. от 3 октября. 7., 8.стр.;
  7. Ķēniņa|issueType:P Valdības Vēstnesis Nr. 260 (17.11.1926), 4. lpp Архівовано 6 квітня 2016 у Wayback Machine..
  8. Биография на сайте lulfmi.lv
  9. Latviešu rakstniecība biogrāfijās (otrais izd.). LU Literatūras, folkloras un mākslas institūts. 2003. 502.—503. lpp. ISBN 9984-698-48-3.
  10. Bez garumzīmes, bet karaliski. Juris Ķeniņš no Ķeniņu dzimtas

Література
  • Ikstena, Nora, Pārnākšana : grāmata par Annu Rūmani-Ķeniņu. [Rīga, Garā Pupa, 1993]
  • Anna Rūmane-Ķeniņa // Ķelpe J. Sieviete latvju rakstniecibā. Jelgava, 1936
  • Ikstena N. Pārnākšana. R., 1993
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.