Анрі Віктор Реньо

Анрі́ Вікто́р Реньо́ (фр. Henri Victor Regnault; 21 липня 1810, Ахен — 19 січня 1878, Париж) — французький хімік і фізик. Автор підручника Початковий курс хімії (фр. Cours élémentaire de chimie, 1847—1849), що отримав дуже отримав широке поширення у Франції та всьому світі. Був членом Французької і Петербурзької академій наук. Батько художника Анрі Реньо.

Анрі Віктор Реньо
фр. Henri Victor Regnault
Народився 21 липня 1810(1810-07-21)[1][2][…]
Аахен, Франція[3][4][5]
Помер 19 січня 1878(1878-01-19)[1][6][…] (67 років)
Париж, Франція[3][4][5]
Поховання цвинтар Монпарнас
Місце проживання Аахен
Країна  Франція[7]
Діяльність фізик, хімік, інженер, фотограф, професор
Alma mater Політехнічна школа[8] і Гірнича школа Парижа
Галузь хімія
Заклад Колеж де Франс[9]
Посада президент
Відомі учні Арман Іпполіт Луї Фізо
Членство Лондонське королівське товариство, Паризьке філоматичне товариствоd, Шведська королівська академія наук, Французька академія наук, Баварська академія наук, Петербурзька академія наук, Угорська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Прусська академія наук, Національна академія наук Італіїd, Нідерландська королівська академія наук, Національна академія наук США і Туринська академія наук[4]
Діти Анрі Реньо[10]
Нагороди

медаль Румфорда (1848)

медаль Маттеуччі (1875)

іноземний член Лондонського королівського товариства

 Анрі Віктор Реньо у Вікісховищі

Життєпис

Народився 21 липня 1810 в Ахені. Після закінчення Політехнічної школи в Парижі (1882) навчався в Гірничій школі. Працював в Гіссенському університеті в лабораторії Юстуса фон Лібіха, в Ліонському університеті. У 1840 році отримав місце професора хімії в Політехнічній школі, в 1841 році став професором фізики в Колеж де Франс.

Професійна діяльність

Основний напрямок робіт Реньо в області хімії — вивчення складу органічних сполук. У 1835 році він вперше отримав вінілхлорид додаванням хлористого водню до ацетилену, в 1838 році синтезував полівініліденхлорид. У тому ж році відкрив явище фотохімічної полімеризації, визначив елементний склад хініну. У 1840 році розробив спосіб отримання меркаптанів; спільно з Дюма запропонував хімічну теорію типів. У 1846 році зробив важливе спостереження, що під дією електричної іскри з суміші азоту і водню утворюється аміак.

За допомогою сконструйованих ним самим приладів, Реньо провів численні досліди з вимірювання фізичних констант газів, парів, рідин і твердих тіл. Займався вимірюванням швидкості звуку в газах. Перевірив закони Бойля — Маріотта, Дюлонга — Пті. Використовуючи повітряний термометр власної конструкції, визначив абсолютний коефіцієнт теплового розширення ртуті. Винайшов гігрометр і пірометр.

Нагороди

Медаль Коплі 1869 року — за другий том його книги «Relation des Experiences pour determiner les lois et les donnees physiques necessaries au calcul des machines a feu», що містить результати його лабораторних досліджень процесів, що відбуваються при нагріванні газів і парів, а також за статті, присвячені пружним силам в парах[11].

Пам'ять

1935 року Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім'я Анрі Реньо кратеру на видимому боці Місяця.

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. база даних Léonore — ministère de la Culture.
  3. Реньо Анри Виктор // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Туринська академія наук — 1757.
  5. Artists + Artworks
  6. Encyclopædia Britannica
  7. Museum of Modern Art online collection
  8. Математична генеалогія — 1997.
  9. Список професорів Колеж де Франс
  10. Зведений список імен діячів мистецтва — 2018.
  11. Copley archive winners 1899 - 1800. The Royal Society. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 22 лютого 2010. (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.