Анрі Віктор Реньо
Анрі́ Вікто́р Реньо́ (фр. Henri Victor Regnault; 21 липня 1810, Ахен — 19 січня 1878, Париж) — французький хімік і фізик. Автор підручника Початковий курс хімії (фр. Cours élémentaire de chimie, 1847—1849), що отримав дуже отримав широке поширення у Франції та всьому світі. Був членом Французької і Петербурзької академій наук. Батько художника Анрі Реньо.
Анрі Віктор Реньо | |
---|---|
фр. Henri Victor Regnault | |
Народився |
21 липня 1810[1][2][…] Аахен, Франція[3][4][5] |
Помер |
19 січня 1878[1][6][…] (67 років) Париж, Франція[3][4][5] |
Поховання | цвинтар Монпарнас |
Місце проживання | Аахен |
Країна | Франція[7] |
Діяльність | фізик, хімік, інженер, фотограф, професор |
Alma mater | Політехнічна школа[8] і Гірнича школа Парижа |
Галузь | хімія |
Заклад | Колеж де Франс[9] |
Посада | президент |
Відомі учні | Арман Іпполіт Луї Фізо |
Членство | Лондонське королівське товариство, Паризьке філоматичне товариствоd, Шведська королівська академія наук, Французька академія наук, Баварська академія наук, Петербурзька академія наук, Угорська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Прусська академія наук, Національна академія наук Італіїd, Нідерландська королівська академія наук, Національна академія наук США і Туринська академія наук[4] |
Діти | Анрі Реньо[10] |
Нагороди | |
Анрі Віктор Реньо у Вікісховищі |
Життєпис
Народився 21 липня 1810 в Ахені. Після закінчення Політехнічної школи в Парижі (1882) навчався в Гірничій школі. Працював в Гіссенському університеті в лабораторії Юстуса фон Лібіха, в Ліонському університеті. У 1840 році отримав місце професора хімії в Політехнічній школі, в 1841 році став професором фізики в Колеж де Франс.
Професійна діяльність
Основний напрямок робіт Реньо в області хімії — вивчення складу органічних сполук. У 1835 році він вперше отримав вінілхлорид додаванням хлористого водню до ацетилену, в 1838 році синтезував полівініліденхлорид. У тому ж році відкрив явище фотохімічної полімеризації, визначив елементний склад хініну. У 1840 році розробив спосіб отримання меркаптанів; спільно з Дюма запропонував хімічну теорію типів. У 1846 році зробив важливе спостереження, що під дією електричної іскри з суміші азоту і водню утворюється аміак.
За допомогою сконструйованих ним самим приладів, Реньо провів численні досліди з вимірювання фізичних констант газів, парів, рідин і твердих тіл. Займався вимірюванням швидкості звуку в газах. Перевірив закони Бойля — Маріотта, Дюлонга — Пті. Використовуючи повітряний термометр власної конструкції, визначив абсолютний коефіцієнт теплового розширення ртуті. Винайшов гігрометр і пірометр.
Нагороди
Медаль Коплі 1869 року — за другий том його книги «Relation des Experiences pour determiner les lois et les donnees physiques necessaries au calcul des machines a feu», що містить результати його лабораторних досліджень процесів, що відбуваються при нагріванні газів і парів, а також за статті, присвячені пружним силам в парах[11].
Пам'ять
1935 року Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім'я Анрі Реньо кратеру на видимому боці Місяця.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- база даних Léonore — ministère de la Culture.
- Реньо Анри Виктор // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Туринська академія наук — 1757.
- Artists + Artworks
- Encyclopædia Britannica
- Museum of Modern Art online collection
- Математична генеалогія — 1997.
- Список професорів Колеж де Франс
- Зведений список імен діячів мистецтва — 2018.
- Copley archive winners 1899 - 1800. The Royal Society. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 22 лютого 2010. (англ.)