Антиземля

Антиземля́ (грец. Ἀντίχθων Антихтон, також Глорія, Гор) — гіпотетичне космічне тіло за Сонцем, яке знаходиться на протилежній точці орбіти Землі (в точці Лагранжа L3), яке синхронно рухається, знаходячись в орбітальному резонансі 1:1 з Землею, але входить у зону видимості з Землі кожні 68—73 роки. Першими гіпотезу про її існування висунули піфагорійці. Згідно з сучасними науковими даними, в цій точці немає жодних небесних тіл.

Антиземля
Схема сучасної концепції Антиземлі
Позначення
Вимова [а н т и з е м л' а́]
Орбітальні характеристики
Орбітальний період 365,256363004 днів
1,000017421 рік
Середня орбітальна швидкість 29,785 км/с
Нахил орбіти 7,155° до екватора Сонця
1,58° до незмінної площини
Є супутником Сонця
Супутники 3
Фізичні характеристики
Друга космічна швидкість 11,186 км/с

Астрофізика

Гіпотетичне тіло, що знаходиться в точці L3, впливало б своєю гравітацією на орбіти інших планет. Вплив тіла розміром близько 150 км і більше був би достатньо сильним, щоб його було помітно[1].

У 2007 році була запущена пара супутників STEREO; їх орбіти на початковій стадії роботи дозволяли безпосередньо спостерігати область точки L3. Жодних об'єктів там не було виявлено[2].

До результатів зондування були теорії на підтримку існування цієї гіпотетичної планети, наприклад, астронома К. П. Бутусова[3][4], який називав її «Глорія»[5]. Він помічав, що відомі астрономи XVII—XVIII ст. неодноразово спостерігали[6][7] невідомий об'єкт біля Венери, розміром приблизно з 1/3 її розміру, який приймали за її супутник; пізніше це трактувалося як гіпотетична Антиземля, яка має гравітаційні коливання орбіти. Однак, спостережуваний об'єкт виглядав як «якесь серповидное тіло». А для спостерігача з Землі гіпотетична «Антиземля» може відбивати Сонячне світло тільки повним диском.

Із законів гравітаційної взаємодії випливає, що стійке положення космічного тіла відносно системи Сонце-Земля можливе лише в точках Лагранжа L4 L5. Сонце, Земля та тіло, що перебуває в цій точці, повинні утворювати вершини рівностороннього трикутника. Рівновага ж у точці L3 нестійка, і тіло, що там перебуває, за короткий за астрономічними масштабами час має покинути цю область простору.

Див. також

Примітки
  1. Could There Be a Planet Hidden on the Opposite Side of our Sun? PopSci asks the scientist who has peered around it(англ.)
  2. Could There Be a Planet Hidden on the Opposite Side of our Sun? PopSci asks the scientist who has peered around it| By Danny Freedman| 04.20.2009
  3. Кирило Бутусов. Бінарна структура Сонячної системи. — електронна бібліотека «Наука і техніка», 18.01.2001.
  4. Відео-інтерв'ю Кирило Бутусов «Про структуру і закономірності сонячної системи» Архівовано 28 лютого 2014 у Wayback Machine., 27.12.2008, телеканал «100 ТВ»
  5. Бутусов К. П. Двійник Землі Глорія // Альманах чудес, сенсацій і таємниць. — М. : «Новини», 1991. — Вип. 1, Не може бути (січень).
  6. «У 1666 р. Джандоменіко Кассіні спостерігав поблизу Венери (природно в проекції) якесь серповидне тіло, припустивши, що це її супутник і оцінивши його діаметр у чверть діаметра Венери. Він знову спостерігав це тіло в 1672 р. У наступні роки це тіло бачили багато астрономів: Джеймс Шорт — 1740 Майєр — 1759, Монтень — в 1761, Роткиер — в 1764 році. За різними оцінками розміри тіла становили від чверті до третини розмірів Венери. Потім об'єкт зник.»
  7. Савелій Кашницький. Страшилки жилого космосу // Аргументи і факти. — 13 серпня 2008. — № 33.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.