Антоневич Микола

Микола Іванович Антоневич (25 грудня 1840, с. Незвисько, нині Городенківський район, Івано-Франківська область — 10 липня 1919, Львів) — історик, громадський діяч, галицький політик москвофільського напрямку. Депутат (посол) 4-х каденцій Галицького сейму. Небіж поета Якова Головацького[1].

Антоневич Микола
Народився 25 грудня 1840(1840-12-25)
Незвисько, Коломийський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер 10 липня 1919(1919-07-10) (78 років)
Львів, Польська Республіка
Поховання Перемишль
Країна  Австро-Угорщина
Діяльність історик, політик
Alma mater Віденський університет
Посада посол до Галицького сейму

Життєпис

Народився 25 грудня 1840 року в с. Незвисько (нині Городенківський район, Івано-Франківська область, Україна) в родині о. Івана Антоневича, пароха села Рожнів.

Навчався на теологічному факультеті Віденського університету. Докторат з філософії склав 1864 року. 1865 року склав учительські екзамени. Відмовився від запрошення працювати в Харківському університеті. З 1865 року заступник учителя ґімназії в Перемишлі, з 1866 року ґімназії в Дрогобичі. З 1867 року депутат Дрогобицької повітової ради та управи, згодом — міської ради. У 1874—1900 роках професор ґімназії в Перемишлі. Член «Руської бесіди» в Перемишлі, почесний член Товариства імені Михайла Качковського, інших москвофільських товариств. Відзначався неабиякою енергією, ненавистю до українців, промови — сміливістю, діловитістю, ерудицією.

Посол до Галицького сойму:

  • 3-го скликання (1873—1876 роки), дообраний на додаткових виборах від III курії в окрузі Дрогобич, член «Руського клубу»[2].
  • 4-го скликання, 1882 року був обраний замість померлого о. Ясеницького Павла в окрузі Турка — Бориня[3].
  • 5-го скликання (1883—1889 роки), від IV курії в окрузі Стрий—Сколе, член «Руського клубу»[3].
  • 6-го скликання (1889—1895 роки), від IV курії в окрузі Стрий, член «Руського клубу», вийшов з нього 1892 року; 1894—1895 — член «Клубу староруської партії»[3].

Один з найзапекліших москвофілів і найталановитіших соймових політиків. Завзято боровся проти «нової ери». У 1914 році одразу ж після оголошення Австро-Угорщиною війни Росії був заарештований за участь у москвофільському русі й поміщений до концтабору Талергоф.

Мешкав у Львові в будинку на вулиці Святого Войцеха, 2 (нині — вулиця Довбуша)[4].

Помер 10 липня 1919 року у Львові. Похований у м. Перемишль.

Друковані праці

Автор популярних історичних праць, цінних спогадів:

  • Галицко-русская политика. Записки посла д-ра Ник. Антоневича. — Львов, 1891.
  • Наше нінешнее положение (Эпизоды из новейшей истории). — Львов, 1907. — Ч. I.
  • Наше нінешнее положение (Эпизоды из новейшей истории). — Львов, 1910. — Ч. II.[5].

Примітки
  1. 199 депутатів Галицького Сейму, 2010, с. 116.
  2. 199 депутатів Галицького Сейму, 2010, с. 107.
  3. 199 депутатів Галицького Сейму, 2010, с. 109.
  4. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 7.
  5. 199 депутатів Галицького Сейму, 2010, с. 116—117.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.