Антоновський Михайло Іванович

Михайло Іванович Антоновський народився у Борзні на Чернігівщині (Україна) в родині дрібномаєткових дворян[1]. За словами самого Антоновського, його дворянський рід (по батькові) брав початок від французьких графів де-Ланжеронів, один із нащадків яких (Жофруа Арнольдт→Антонович) у XVII столітті перейшов на службу до короля Польщі, Казимира V, а потім до Гетьмана України Богдана Хмельницького[2]. По лінії матері - із "древняго рьцарскаго" роду Рубанових, відомих в т.з. Малоросії (Україні).

Вчився в Київській духовній академії і Московському університеті. Зі студентських років Михайло Антоновський дружив з Миколою Івановичем Новіковим.

Його твір «Більше чи шкоди чи користі принесли Європі хрестові походи?» був удостоєний золотої медалі і привернув увагу до Антоновського так, що 1783 року після закінчення Московського університету Антоновський був викликаний до Санкт-Петербурга на службу при Адміралтейській Колегії.

У Петербурзі М. І. Антоновський очолив «Товариство друзів словесних наук»[2], членом якого став і Олександр Радищев.

Антоновський був керівником і автором колективного історичної праці «Новейшее повествовательное землеописание» (1795) — вельми значного російськомовного твору XVIII століття, яке було заборонена царським урядом за «крамольні думки» про Велику французьку революцію та російську історію[2]. Ґрунтовно опрацював монографію Йоганна Георгі нім. «Beschreibung aller Nationen des Russischen Reichs, ihrer Lebensart, Religion, Gebräuche, Wohnungen, Kleidung und übrigen Merkwürdigkeiten». У підготовленому в 1799 перевиданні книги російською рос. «Описание всех в Российском государстве обитающих народов, а также их житейских обрядов, вер, обыкновений, одежд, жилищ и прочих достопамятностей» було вміщено нарис Антоновського про Україну, написаний на основі літописів і хронік XVII–XVIII століть в якому він підкреслював, що українці є окремою нацією.

М. І. Антоновський писав публіцистичні статті, видавав журнал «Беседующий гражданин» (1789), в якому брав безпосередню участь російський письменник, філософ та поет О. М. Радіщев[2].

Важливим внеском Антоновського у російську культуру є колосальна праця Антонівського у сфері бібліотечної справи. Його робота бібліотекарем у привезеній в Росію бібліотеці Залусських, сприяла збереженню фондів і стала підставою для створення Імператорської публічної бібліотеки.

Останні роки життя Михайло Іванович Антоновський провів у надзвичайній бідності. Помер 22 червня 1816 року в столиці Санкт-Петербурзі. Похований на Смоленському православному кладовищі[2].

• Вільшанська О. Л. Антоновський Михайло Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 108. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.

• Институт русской литературы. Личные фонды рукописного отдела. Антоновский Михаил Иванович^{[недоступне посилання з лютого 2019]}