Антоній Барнаба Яблоновський
Анто́ній Барна́ба Яблоно́вський гербу Прус III (пол. Antoni Barnaba Jabłonowski, 27 січня 1732 — 4 квітня 1799) — князь, державний діяч Речі Посполитої (сенатор), військовик, мемуарист, меценат. Кавалер ордену Білого Орла.
| Антоній Барнаба Яблоновський | |
|---|---|
| Antoni Barnaba Jabłonowski | |
 | |
| Народився |
27 січня 1732 Варшава, Річ Посполита |
| Помер |
4 квітня 1799 (67 років) Варшава, Королівство Пруссія |
| Підданство |
Річ Посполита  |
| Діяльність | державний діяч (сенатор), військовик, мемуарист, меценат |
| Знання мов | польська |
| Членство | Чотирирічний сейм |
| Титул | князь |
| Посада | познанський воєвода, краківський каштелян |
| Конфесія | католик |
| Рід | Яблоновські |
| Батько | Станіслав Вінцентій Яблоновський |
| Мати | Дорога з Бронішів |
| Родичі | Целестин Чаплич (тесть) |
| У шлюбі з |
Анна Сангушко Текля Чаплич |
| Діти | Станіслав Павел, Максиміліан, Дорота Барбара, Текля |
| Нагороди |
  |
 Герб | |
Біографія
Навчався при дворі свого родича Станіслава Лєщинського в Люневілі, звідки повернувся додому у 1748. Через погані стосунки з батьком хотів податись до лав армії Пруссії, але передумав. 1752 року поїхав на трибунал, потім почав домагатись руки Анни Санґушко — доньки від третього шлюбу маршалка ВКЛ Павла Карла Санґушка та Барбари Уршулі Дунінівни.[1] 28 вересня 1755 був шлюб (весілля). Через рік, після смерті батька, став прихильником двору та суперником князів Чорторийських; отримав панцерну корогву, староства межиріцьке, сьвецьке. Найприбутковіше — Білоцерківське — мусив уступити маршалку надвірному коронному Єжи Августу Мнішеку.
1755 року купив у стрия — новогрудського воєводи Юзефа Александра — Буське староство; 1757-го — у іншого стрия — брацлавського воєводи Яна Каєтана — Чигиринське. Володів містами, селами, зокрема, на Волині (Острозький повіт): Плужне, Кривин, Богушовичі. Також Нижнів, Аннополь (тепер Ганнопіль, Славутський район; раніше Глинники) — де було вибудовано палац-резиденцію. Аннополь був перейменований ним на честь першої дружини Анни Сангушко. В 1758 році купив містечко Киликиїв (сусіднє з волинськими маєтками). З 1774-го мав Мощенський ключ на Волині.
Посади: познанський воєвода (з 1760), краківський каштелян (з 1782). Староста мендзижецький, буський, сьвецький, чигиринський[2]
1768 року — посол Барської конфедерації у Відні. Брав участь у Великому сеймі в 1788—1792 років і був членом «патріотичної партії». А. Б. Яблоновський підтримував Конституцію 3-го травня, також справу міст. В липні 1791 року урочисто прийняв міське право у Межирічі. 1794 року брав участь у повстанні Тадеуша Костюшка.
Меценат:
- костелу Благовіщення у Більшівцях (виготовлено вівтарі, розписано фресками внутрішні стіни костелу, 15 серпня 1777 р. храм освятив (консекрував) Львівський латинський архієпископ К.Цешковський як храм Благовіщення).
- будівництво костелу, монастиря отців паулінів у Нижневі (нині Тлумаччина, фундатор побудови монастиря — батько Станіслав Вінцентій Яблоновський)
- палац у Варшаві.
Галерея
Примітки
- Anna Lubartowicz-Sanguszkowna (Jabłonowska) на сайті http://uk.rodovid.org/
- Jabłonowscy (02) Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
Джерела
- Wereszycka H. Jabłonowski Antoni Barnaba h. Prus III (1732—1799) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — T. Х/2, zeszyt 45. — S. 216—218. (пол.)