Антоній Верещинський
Антоній Верещинський (пол. Antoni Wereszczyński; 26 вересня 1878, Стасева Воля — 1 липня 1948, Краків) — польський юрист, професор, ректор Львівської політехніки у 1939—1940 роках.
Антоній Верещинський | |
---|---|
Antoni Wereszczyński | |
Народився |
26 вересня 1878 Стасева Вола (нині с. Слобода, Галицького району Івано-Франківської області) |
Помер |
1 липня 1948 (69 років) Краків, Краківське воєводство, Польська Народна Республіка |
Поховання | Раковицький цвинтар |
Країна | Польща |
Національність | поляк |
Діяльність | юридичний навчальний заклад |
Alma mater | Львівський університет |
Заклад | Львівська політехніка |
Посада | ректор Львівської політехніки (1939—1940) |
Звання | професор |
Ступінь | доктор права |
Батько | Józef Wereszczyńskid |
Нагороди |
Біографія
Народився 26 вересня 1878 року в с. Стасева Воля Рогатинського повіту (нині с. Слобода Галицького району Івано-Франківської області). Закінчив юридичний факультет Львівського університету, де 1902 року здобув ступінь доктора права.
Під час Першої світової війни в лютому 1918 року він був одним зі ста членів тимчасової міської ради у Львові[1]. У листопаді 1918 року під час оборони Львова — член Національного громадського комітету. У незалежній Республіці Польща він став членом ради Львова. З 1922 року викладав право в Університеті Львова, починаючи з 1925 року — доцент, а з 1931 року — професор юридичних наук Польщі, декан факультету інженерії. У міжвоєнний період він читав лекції у Львівському зовнішньоекономічному університеті та Університеті Яна Казимира у Львові. Він заснував Товариство будівництва панорами Старого Львова 1938 року[2]. Він був постійним членом казино, а також Літературного-мистецького кола у Львові[3].
У травні 1939 року він був обраний ректором Львівської політехніки на 1939—1940 навчальний рік[4][5]. Після початку Другої світової війни й агресії СРСР у Польщі, 15 жовтня 1939 року знятий радянською окупаційною владою. Після нападу Німеччини на СРСР у червні 1941 року під час німецької окупації він працював лектором політичного права в підпільному Львівському університеті[6], а також викладав історію дипломатії на таємному Дипломатичному Студіум Львівського університету[7].
Автор «Робота античності та її ренесансу» (1934). Після війни він переїхав до Кракова і перебував під наглядом Служби Безпеки ПНР[8].
Відзнаки
- Командорський хрест ордена Відродження Польщі (1937, «за заслуги на полі наукової праці»)[9][10]
- Офіцерський хрест ордена Відродження Польщі (2 травня 1923)[11]
Примітки
- Tymczasowa Rada Miejska we Lwowie // Gazeta Lwowska, Nr 31 z 7 lutego 1918. — S. 4.
- Statut Stowarzyszenia Towarzystwo Budowy Panoramy Plastycznej Dawnego Lwowa. — Lwów 1938. — S. 13.
- Sprawozdanie Wydziału Kasyna i Koła Literacko-Artystycznego we Lwowie za czas od 1 kwietnia 1934 do 31 marca 1935 przedłożone Walnemu Zgromadzeniu w dniu 29 maja 1935. — Lwów 1935. — S. 34.
- Prof. Wereszczyński rektorem Politechniki Lwowsk. // Gazeta Lwowska, Nr 105 z 11 maja 1939. — S. 3.
- Władze Politechniki Lwowskiej // Gazeta Lwowska, Nr 155 z 13 lipca 1939. — S. 2.
- Jan Draus. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie 1918—1946. — S. 146.
- Jan Draus. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie 1918—1946. — S. 147.
- Jan Draus. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie 1918—1946. — S. 192.
- Monitor Polski, nr. 260 za 1937. — P. 410.
- Odznaczenia w dniu Święta Niepodległości // Gazeta Lwowska, Nr 258 z 13 listopada 1937. — S. 3.
- Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921—1924. — Warszawa: Prezydium Rady Ministrów, 1926. — S. 30.
Джерела
- Jan Draus. Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie 1918—1946. Portret kresowej uczelni. — Kraków: Księgarnia Akademicka, 2007. — s. 225—226. ISBN 978-83-7188-964-6