Антоній Папп

Народився Антоній Папп 17 листопада 1867 року в угорському містечку Надькалло у родині священика.[4]

Після навчання в гімназії в Ужгороді та Левочі (1885) Антоній Папп здобув богословську освіту в Ужгордській богословській семінарії (1886—1887) та Центральній семінарії у Будапешті (1887—1890). Ще до висвячення на греко-католицького священика (24 грудня 1893 року) був призначений на роботу в канцелярію Мукачівської греко-католицької єпархії і скоро став секретарем єпископа (1897) та канцлером єпархії (1901).[3] У 1912 році був призначений єпископом Мукачівської єпархії та титулярним єпископом Лирба (Lyrbe).[5] Разом з пряшівським єпископом Стефаном Новаком розпочав наступ на осередки офіційної культури русинів та активне провадження їх асиміляції.[3] Антоній Папп був одним із відповідальних за початок другого Мармарош-Сиготського судового процесу наприкінці 1913 року.[6]

24 червня 1916 року єпископ ввів григоріанський календар замість традиційного юліанського.[3][4][6] Водночас здійснював заходи задля заміни кирилиці угорською латиничною транскрипцією.[3] Міністр культів і народної освіти видав указ, згідно з яким усі шкільні підручники та церковні книги у 1916—1917 навчальному році обов'язково друкували латиницею.[6] Група греко-католицьких священиків з комітату Береґ навіть «пропонували та вимагали», щоб самі терміни «русин» та «руський» ніколи не згадувалися в церкві та громадському житті.[3] Однак значна частина духовенства та громадськості (у їх числі греко-католицький священик, професор Августин Волошин, який відстоював використання кирилиці[7]) виступила проти цих реформ, і вже в листопаді 1918 року Антоній Папп був змушений скасувати рішення про латиницю та повернути юліанський календар.[4][6]

Після розпаду Австро-Угорщини і приєднання Закарпаття до Чехословаччини у 1919 році, попри те, що Антоній Папп був налаштований негативно щодо нової держави, він вирішив не виїжджати до Угорщини, як зробив його соратник Стефан Новак,[8] оскільки вважав, що Угорщина невдовзі поверне «втрачені території» на півночі (Словаччину та Закарпаття). Водночас на початку 1920-х років єпископ вів боротьбу проти відтоку вірників, поширення православ'я у Підкарпатській Русі та насилля православних проти греко-католиків.[9]

Хоча Антоній Папп згодом склав присягу на вірність Чехословаччині, він таємно, а часом і відкрито провадив античехословацьку діяльність, за яку був висланий із держави у 1924 році.[3] Сприяв його усуненню з Мукачівської кафедри і митрополит Андрей Шептицький, оскільки єпископ упереджено ставився до закарпатських ченців-василіян (які були галичанами) та гальмував монашу реформу.[8][10]

В результаті Антонія Паппа було переведено до Угорщини, де він служив апостольським адміністратором (1924) та екзархом (1943) у Мішкольці.[3] 1924 року був також призначений титулярним архієпископом Кізіка.[5]

Останні роки прожив усіма забутий та помер у злиднях 24 грудня 1945 року у місті Мішкольц.[3]

• Портрет Антонія Паппа^{[недоступне посилання з серпня 2019]}

Попередник Юлій Фірцак		Єпископ Мукачівський 1 червня 1912—14 липня 1924		Наступник Петро Гебей

Попередник Утворено		Архієпископ Мішкольцький 14 липня 1924―24 грудня 1945		Наступник Міклош Дудаш