Антоній Протазій Потоцький

Антоній Протазій (Прот) Яцек Потоцький герба Пилява ((пол. Antoni Protazy Jacek Potocki), 11 вересня 1761–1801) — польський державний діяч, один з піонерів капіталізму (банкір, промисловець). Останній київський воєвода (з жовтня чи листопада 1790 р.; отримав за допомогу в 15 000 дукатів; диплом від 28 березня 1791 р.).

Антоній Протазій Потоцький
пол. Antoni Protazy Potocki
[[Файл:|90px|]]
Дідич Станіславова
1792 — 1801
Попередник: Катерина Коссаковська
 
Народження: 11 вересня 1761(1761-09-11)[1]
Ґузув, Ґміна Віскіткі, Жирардовський повіт, Мазовецьке воєводство, Польща
Смерть: 1801[2][1][3]
Країна: Річ Посполита
Релігія: Католицизм
Рід: Потоцькі
Мати: Paula Szembekd
Шлюб: Любомирська Марія Федорівна
Діти: Emilia Potockad
Нагороди:

Біографія

Внук Антонія Міхала — белзького воєводи, єдиний син гузовського старости Яна Проспера Потоцького та його дружини Паулі з Шембеків. Народився в Гузові 11 вересня 1761 р. (день св. Протазія, Яцека). В дитинстві перебував під опікою діда А. М. Потоцького.

Восени 1792 року отримав права на «фортуну» Барбари з Любомирських — дружини Калікста Поніньського, для чого творив інтриги.[4] Тримав у заставі: 1779-80 Мурафу (Брацлавське воєводство), 1787 р. Бердичів, 1786-9 р. графство Роське, від 1791 р. Миропіль, у 1790-х — посесор Вінницького староства. У 1779 р. купив «ключ Махнівський» (місто, 13 сіл), 1782 — «ключ Чуднівський» від Поніньського, Любар, пізніше Ямпіль над Дністром. В січні 1792 р. Катажина Коссаковська з Потоцьких продала йому Станіславів та Лисець.

Дата смерті точно не встановлена.

Меценатство

За фінансового сприяння Прота Потоцького, наприкінці XVIII століття відновила функціонування домініканська орденська школа з конвіктом при Любарському костелі, була обладнана найбільша на тлі всіх інших домініканських на Волині бібліотека Любарського домініканського монастиря[5][6].

Родина

Дружина — Маріанна з Любомирських (віно — Звягель та ін.; розлучені на межі 1792—1793 р.; вийшла заміж за Валєріана Зубова, потім — генерала Фьодора Уварова), донька хмільницького старости Каспера Любомирського[7].

Донька графиня Eмiлія, дружина генералів:

  • польських військ Юзефа Каліновського;
  • російських — Чєліщєва.

Примітки
  1. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. NUKAT — 2002.
  3. MAK
  4. Zielińska Z. Poniński Kalikst h. Łodzia (1753—1817) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — t. XXVII/3, zeszyt 114. — S. 540. (пол.)
  5. Zielińska Z.. Antoni Prot Potocki h. Pilawa. Internetowy Polski Słownik Biograficzny (пол.).
  6. Ціборовська-Римарович І. Бібліотеки римо-католицьких монастирів Волині XVI-XVIII ст.: історична доля, роль у монастирській діяльності, сучасний стан фондів (за фондами Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського) // Актуальні питання культурології. – Вип. 9. – С. 24.
  7. Lubomirscy (01) Архівовано 25 травня 2015 у Wayback Machine. (пол.)

Джерела
  • Zielińska Zofia. Potocki Antoni Prot (Antoni Protazy Jacek) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — t. XXVIII/1, zeszyt 116. — 178 s. — S. 133—136. (пол.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.