Антонін (Андрій Іванович Капустін)

Народився у селі Батуринське Пермської губернії (нині с. Батурино Курганської обл., РФ) у сім'ї священика. Навчався в Далматовському духовному училищі, Пермській та Катеринославській духовних семінаріях, Київській духовній академії (1839—1843). Магістр богослов'я. Викладав у Київській духовній академії німецьку та грецьку мови, герменевтику, догматичне та викривне богослов'я. 1845 прийняв постриг. Архімандрит і настоятель російських посольських церков у Афінах і Стамбулі, нач. Російської імператорської духовної місії в Єрусалимі. Член Київської, Московської та Санкт-Петербурзької духовних академій та багатьох наукових товариств: Афінського товариства шанувальників просвіти й Афінського археологічного товариства, Російського археологічного товариства, Одеського товариства історії та старожитностей, Товариства шанувальників духовної просвіти, Німецько-східного археологічного товариства, Церковно-археологічного товариства при Київській духовній академії.

Автор наукових праць з історії церкви, церковної археології, грецької палеографії. Колекціонер східних старожитностей і рукописів, значна частина яких ще за його життя була подарована різним установам, зокрема Церковно-археологічному музею при Київській духовній академії («глаголичні аркуші», «Слепченський Апостол» та ін.). Залишки його дарів і нині складають найцінніші частини експонатів давньогрецьких старожитностей Київського державного історичного музею та зібрання грецьких рукописів Інституту рукопису НБУВ. Архів зберігається в ЦДІА Санкт-Петербург (ф. 834, оп. 4), частина — в Києві (Ін-т рукопису НБУВ, ф. ХIII).

Помер у м. Єрусалим.

• Чернухін Є. К. Антонін (Андрій Іванович Капустін) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 104. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.