Антонія Португальська

Антонія народилась 17 лютого 1845 року в Беленському палаці[4] Лісабона. Вона була п'ятою дитиною та другою донькою в родині королеви Португалії Марії II та її другого чоловіка Фернанду II, який походив із Саксен-Кобург-Готської династії. Дівчинка мала старших братів Педру, Луїша та Жуана й сестру Марію-Анну. Згодом сім'я поповнилася молодшими дітьми, Фердинандом та Августом. Матір померла пологами, коли Антонії було вісім. Королем Португалії став Педру, а до його повноліття батько виконував роль регента.

Інфанта здобула гарну освіту та мала добрий характер. Була популярною як серед народу, так і у колі родини.[5]

Антонія із старшим сином, чоловіком та його сестрою, 1866

Як і її сестра, Антонія рано вийшла заміж. У віці 16 вона стала дружиною принца Леопольда Гогенцоллерна-Зігмарінгена, старшого від неї на десять років. Перед цим її брат Педру був щасливо одруженим із молодшою сестрою Леопольда, Стефанією, однак та померла за рік після весілля.[6] Вінчання відбулося 12 вересня 1861 у Лісабоні. За шість днів молодята на корветі «Бартоломеу Діаш» вирушили до Німеччини. Вів корабель брат Антонії, Луїш.[5]

У подружжя народилося троє синівː

• Вільгельм (1864—1927) — князь Гогенцоллерн-Зігмарінген у 1905—1927 роках, генерал від інфантерії прусської армії, був одруженим із сицилійською принцесою Марією Терезою, а після її смерті — із баварською принцесою Адельгундою, мав трьох дітей від першого шлюбу;
• Фердинанд (1865—1927) — король Румунії у 1914—1927 роках, був одруженим із британською принцесою Марією Единбурзькою, мав шестеро дітей;
• Карл Антон (1868—1919) — генерал-лейтенант прусської армії, був одруженим із бельгійською принцесою Жозефіною, мав четверо дітей.

Невдовзі після появи дітей, її чоловіку запропонували корону Іспанії, і, хоча він відмовився, зрештою це призвело до Франко-прусської війни. У 1885 році Леопольд успадкував титул князя Гогенцоллерна та став головою роду Гогенцоллернів-Зігмарінгенів.

У 1887 році Антонія вперше за чверть століття навідала батьківщину. Вона прибула до Португалії 25 березня, й була тепло зустрінута народом.[5]

17 квітня 1893 року у палаці Зігмарінген відбулася пожежа, внаслідок чого східне крило будівлі було фактично зруйноване. Замок відбудували у стилі еклектики, а у 1902 році додали до нього Португальську галерею,[7] названу на честь Антонії.

Леопольда не стало у червні 1905 у Берліні. Княгиня була невтішною після такої втрати, до того ж вона дуже сумувала за рідною землею.[5] Померла перед Першою світовою війною, 27 грудня 1913, у віці 68 років у Зігмарінгені. Похована у Зігмарінгені у крипті церкви Спасителя неподалік чоловіка.[8]

• Орден Непорочного зачаття Діви Марії Вілла-Вікозької № 53 (Королівство Португалія) (18 лютого 1845);[9]
• Орден Святої Ізабелли (Королівство Португалія);
• Орден Королеви Марії Луїзи № 497 (Іспанія) (23 жовтня 1855);[9]
• Орден Луїзи (Королівство Пруссія);
• Орден Зіркового хреста (Австро-Угорщина)[10].

• 17 лютого 1845—12 вересня 1861 — Її Королівська Високість Інфанта Антонія Португальська, Принцеса Саксен-Кобург-Готи, Герцогиня Саксонії;
• 12 вересня 1861—3 вересня 1869 — Її Королівська Високість Спадкоємна Княгиня Гогенцоллерна-Зігмарінгена;
• 3 вересня 1869—2 червня 1885 — Її Королівська Високість Спадкоємна Княгиня Гогенцоллерн;
• 2 червня 1885—8 червня 1905 — Її Королівська Високість Княгиня Гогенцоллерн;
• 8 червня 1905—27 грудня 1913 — Її Королівська Високість Вдовіюча Княгиня Гогенцоллерн.

• Профіль на Geni.com (англ.)
• Профіль на Thepeerage.com (англ.)
• Генеалогія Антонії Португальської (англ.)
• Генеалогія Леопольда Гогенцоллерна-Зігмарінгена (англ.)
• Світлина портрету Антонії Португальської пензля Ф. К. Вінтерхальтера
• Світлини інфанти Антонії Португальської
• Світлини княгині Антонії Гогенцоллерн