Антон Йоганн Церр

Антон Йоганн Церр (нім. Anton Johannes von Padua Zerr; 10 березня 1849 року — 15 грудня 1932 року) — єпископ Тираспольської єпархії Римо-католицької церкви.

Антон Йоганн Церр
Anton Johannes von Padua Zerr
3-й Єпископ Тираспольський
30 грудня 1889 року — 1901 рік
Церква: Католицька церква
Попередник: Франц Цоттман
Наступник: Едвард фон Ропп
 
Діяльність: католицький священник
Народження: 10 березня 1849(1849-03-10)
Францфельд, Лібентальський колоністський округ, Одеський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть: 15 грудня 1932(1932-12-15) (83 роки)
Кандель, Зельцький район, Одеська область, Українська Соціалістична Радянська Республіка, СРСР
Похований:
Зельцький (Лиманський) цвинтар : 
Священство: 11 березня 1872 року
Єп. хіротонія: 3 червня 1883 року

 Антон Йоганн Церр у Вікісховищі

Біографія

Антон Йоганн Церр народився 10 березня 1849 року в німецькій причорноморської колонії Францфельд (суч. село Надлиманське, Одеський район, Одеська область) в родині німців-католиків. Навчався в саратовській католицької семінарії, яку закінчив у 1871 році. 11 березня 1872 року висвячений у священники. Служив у кількох католицьких парафіях німців Поволжя, з 1878 року став викладачем саратовської семінарії. Досконало володів німецькою, російською та французькою мовами[1].

15 березня 1883 року призначений вікарним єпископом Тираспольської єпархії з центром в Саратові. Єпископська хіротонія відбулася 3 червня 1883 року в храмі святої Катерини в Санкт-Петербурзі, Церр став титулярним єпископом Діоклетианополя[2].

30 грудня 1889 року папа Лев XIII призначив Церра єпископом Тираспольської єпархії; попередньо кандидатура Церра була схвалена російською владою[3]. Імператор Олександр III дарував Церру дворянський титул і нагородив кількома орденами. Церр став першим тираспольським єпископом, якому російська влада дозволила відвідати Рим і зустрітися з Папою Римським[3]. Близько 1900 року стан здоров'я єпископа різко погіршився, він кілька разів подавав прохання про відставку, яка була задоволена в 1901 році[3] (за іншими даними — в 1902[2]).

Пішовши у відставку, Церр проходив курси лікування у Феодосії та Тифлісі і зміг частково поправити здоров'я. Багато займався науковою роботою та дослідженнями у церковних архівах.

У 1918 році, під час громадянської війни в Росії, чинний тираспольський єпископ Йосип Кесслер був змушений залишити Саратов і перенести резиденцію в Одесу. В цей час Антон Церр надавав йому допомогу, зокрема викладав у семінарії, також евакуйованої з Саратова в Одеський регіон. До 1926 році Церр залишився єдиним, хто залишився на волі католицьким єпископом на території колишнього СРСР, але не мав жодних адміністративних повноважень[3]. Святий Престол планував доручити йому місію висвячення нових єпископів, але суворе і ретельне спостереження за єпископом з боку органів НКВС[1] не дозволило реалізувати план. Однак, Церр не був репресований і помер у 1932 році в селі Кандель (сучасне Лиманське, Роздільнянський район, Одеська область) на волі.

Джерела
  1. «Церр» // Энциклопедический словарь.
  2. Bishop Anton Johann Zerr
  3. Церр. Католицька енциклопедія (2002) (рос.) 5. Москва: Видавництво Францисканців. 2013. с. 160—162.


Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.