Антон Муссерт

Народився 1894 року в нідерландському містечку Веркендам, що у північній частині провінції Північний Брабант. Із раннього дитинства виявляв хист до технічної галузі, а після закінчення школи обрав навчання за напрямом «цивільне будівництво» у Делфтському технологічному університеті. 1917 року попри спротив матері одружився зі своєю тіткою, материною сестрою Марією Вітлам. У 1920-х роках був активістом у кількох ультраправих організаціях, таких як Dietsche Bond, яка виступала за Великі Нідерланди включно з Фландрією (голландськомовна Бельгія).

Членський квиток Муссерта з NSB

14 грудня 1931 року він, Корнеліс ван Гелкеркен та ще десять осіб заснували Націонал-соціалістичний рух у Нідерландах (NSB) — нідерландський відповідник Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії. У перші роки діяльності руху хвалився, що до його складу входило кілька сотень євреїв,[5] доки аналогічна німецька партія не нав'язала більш антисемітський курс.

Демонстрація NSB 1933 року в Утрехті налічувала тільки 600 прихильників. Через рік рух зібрав в Амстердамі 25 000 демонстрантів. На парламентських виборах 1935 р. NSB набрав 300 000 голосів — майже 8 % загальної чисельності виборців.[6] На виборах 1937 р. проголосувало трохи більше, ніж половина тієї кількості. Після цього Муссерт спрямував свою роботу на перешкоджання опору німецькому вторгненню.

Муссерт виголошує промову перед добровольцями NSB у Гаазі, жовтень 1941 р. Ззаду стоять райхскомісар Артур Зейсс-Інкварт, генерал Гендрік Сейффардт і обергрупенфюрер СС Ганс Раутер.

Уряд Нідерландів оголосив у квітні 1940 року облоговий стан після того, як іноземний кореспондент газети The New York Times Володимир Поляков повідомив, що послідовники Муссерта готуються в рамках перевороту викрасти королеву Вільгельміну.

10 травня німецькі війська вдерлися в Нідерланди і Муссерту дозволили розігнати всі політичні партії, відмінні від його руху.

Попри очікування Муссерта його не призначили прем'єр-міністром окупованої країни. Натомість призначили райхскомісаром австрійського нациста Артура Зейсс-Інкварта, а Муссерта Берлін поставив контролювати його непоступливих співвітчизників. На це Муссерт відповів спільною з гестапо роботою над припиненням опору німецькій окупації. 21 червня 1940 року він дав згоду, щоб члени його руху проходили вишкіл у 5-ій танковій дивізії СС «Вікінг». 11 вересня Муссерт доручив Генку Фельдмеєру організувати «нідерландські СС» (нід. Nederlandsche SS) як підрозділ NSB.[7] 1941 року він створив добровольчий легіон СС «Нідерланди», який у німецьких одностроях брав участь у війні проти Радянського Союзу. Незважаючи на це, тисячі нідерландських громадян були заарештовані.

У лютому 1941 року Муссерт погодився на формування 23-ї добровольчої танково-гренадерської дивізії СС «Нідерланди», яка проходила навчання в Гамбурзі, та вів нагляд за цим процесом. У листопаді 1941 року підрозділ було направлено на Східний фронт під Ленінград під загальне командування групи армій «Північ». Воюючи поряд зі своїми німецькими союзниками, дивізія себе виправдала, але зазнала великих втрат.

8 грудня 1941 року незалежна нідерландська адміністрація Голландської Ост-Індії оголосила війну союзниці нацистської Німеччини Японії.[8] Після японського вторгнення й окупації та подальшого інтернування 100 000 нідерландських цивільних і 50 000 військовослужбовців Муссерт попросив зустрічі з Гітлером. 13 грудня 1942 року Гітлер оголосив Муссерта «вождем нідерландського народу».[9]

Втративши контроль над нідерландськими СС і військовими частинами, які служили у складі вермахту своїм нацистським господарям, Муссерт мав останню зустріч із Гітлером у травні 1943 року, де йому сказали, що він ніколи не матиме політичної влади. Після безуспішної операції «Маркет-Гарден» у вересні 1944, яка включала і страйк нідерландських залізничників, німецькі органи влади заборонили перевезення залізничним транспортом продуктів харчування, що призвело до голодної зими 1944/45 рр., під час якої загинуло 18 000 осіб. Протягом усієї цієї кризи Муссерт мовчав, боячись втратити ту дещицю влади, яка в нього ще залишалась.[10] На кінець війни загинули 205 901 голландець. У Нідерландах був найвищий рівень смертності на душу населення серед усіх окупованих Німеччиною країн Західної Європи — 2,36 %.[11] Ще 30 000 загинули в Голландській Ост-Індії: або у боях із японцями, або в таборах як японські військовополонені. У цих таборах також утримували нідерландських цивільних.[12]

Затриманого Антона Муссерта виводять із його офісу в Гаазі, 7 травня 1945 р.

Після капітуляції Німеччини Муссерта 7 травня 1945 року заарештували в осідку Націонал-соціалістичного руху в Гаазі. 28 листопада після дводенного судового розгляду його звинуватили в державній зраді, а 12 грудня засудили на смертну кару. Він звернувся з проханням про помилування до королеви Вільгельміни. Та відмовила. 7 травня 1946 року, рівно через рік після арешту і за чотири дні до свого 52-го дня народження, Муссерта стратила розстрільна команда в місцевості Ваальсдорпервлакте біля Гааги, де раніше нацистський режим знищив сотні громадян Нідерландів.[13]

• Littlejohn, David (1972). The Patriotic Traitors: A History of Collaboration in German-Occupied Europe, 1940–45. Heinemann. ISBN 0-434-42725-X.
• Warmbrunn, Werner (1963). The Dutch under German Occupation: 1940–1945. Stanford University Press. ISBN 0-8047-0152-0.
• Rees, Philip (1991). Biographical Dictionary of the Extreme Right Since 1890. Simon & Schuster. ISBN 0-13-089301-3.

• Доробок Антона Муссерта на Open Library (англ.)
• Антон Муссерт: твори у бібліотеці (WorldCat каталог) (англ.)
• Газетні вирізки про А. Муссерта у пресархіві ХХ ст. Німецької національної бібліотеки з економіки (нім.)