Антофора чорновійчаста

Довжина тіла 17–20 мм. Голова, груди, 1 та 2 тергуми у самців та 1-й тергум самиць вкриті досить довгими біло-жовтими волосками, які у самиць на 2–3 тергумах майже лускоподібні. Решта тергумів слабко опушені, чорні. Голова спереду у обох статей з жовтим малюнком. Перший членик задньої лапки самиць із внутрішньої сторони вкритий густими чорними волосками, на вершині з пучком довгих чорних волосків. Самець зовні схожий на самицю, на вершині 3-го тергуму має оторочку з білих волосків. На кінцевих члениках середніх лапок самців знаходяться пучки довгих чорних волосків.

Південно-східно-європейський та середньоазійський вид. Поширений в зоні сухих степів, напівпустель та пустель Казахстану, Узбекистану, Таджикистану, Туркменії. Також є відомості про його знаходження у Єгипті, Туреччині, Пакистані, Китаї. В Росії відомий з Калмикії та Волгоградської області.

В Україні відмічений лише в Криму (в районі озера Сиваш та околицях м. Джанкой), де проходить західна межа ареалу виду.

Генерація однорічна. Дорослі особини зустрічаються в кінці травня–середині липня. Антофіл. Віддає перевагу спеціалізованим зигоморфним квіткам. Гніздування не відоме. Інші представники підроду Lophanthophora будують підземні гнізда з сильно нахиленими або майже вертикально орієнтованими комірками, які розташовуються наприкінці основного ходу гнізда. У комірки самиці запасають рідкий корм із суміші пилку та нектару, на якому зверху плаває яйце. Стінки комірки та її кришка зсередини вкриті воскоподібним секреторним матеріалом.

Зникає внаслідок зменшення площ пустельних степів біля озеру Сиваш.

Окремо в Україні не охороняється. Необхідне створення на пн. Криму на залишках сухих степів в місцях можливого знаходження виду охоронюваних територій для збереження комплексу пустельних видів тварин і рослин.

• Червона книга України
• Rasmont P., Dehon M. (2015). Anthophora atricilla. The IUCN. Процитовано 21.06.2020. (англ.)