Антіохійська православна архієпархія Північної Америки

Антіо́хійська правосла́вна архиєпа́рхія Півні́чної Аме́рики (англ. Antiochian Orthodox Christian Archdiocese of North America; араб. الأبرشية الأنطاكية الأرثوذكسية في أمريكا الشمالية), яку в Північній Америці часто називають просто Антіо́хійська архиєпа́рхія (або архиєпископі́я) — напівавтономна східно-православна архиєпархія в складі Антіохійського патріархату в США і Канаді. Використовує у своїй літургії візантійський обряд, англійську, арабську, грецьку, французьку мови та новоюліанський календар, вона є частиною Східного християнства. Православні емігранти до США і Канади з Сирії та Леванту спочатку знаходилися під опікою Православної церкви Росії, але після більшовицького перевороту отримали власну структуру в юрисдикції Антіохійської церкви. Внутрішні конфлікти розділили антіохійських православних на дві паралельні архиєпархії — в Нью-Йорку і Толідо. Розділення тривало до 1975 року, коли митрополит Філіп (Саліба) став єдиним архиєпископом возз'єднаної Антіохійської архиєпархії. Священний Синод Православної церкви Антіохії надав архиєпархії автономний самоврядний статус у 2003 році. У 2014 році архиєпархія налічувала 275 парафій.

Антіохійська православна архієпархія
Північної Америки

Церква святої Марії у Лівонії, штат Мічиган
Засновники святий Рафаїл Бруклінський, Антіохійська православна церква
Дата заснування 1895 (місія), 1924 (архиєпархія)
Статус напівавтономний
У складі Антіохійського патріархату
Самостійність проголошена 2003
Перший предстоятель Віктор (Або-Ассалей), митрополит Нью-Йоркський
Чинний предстоятель Йосиф (Аль-Зелаві), митрополит Нью-Йоркський і Північної Америки
Центр Інґлвуд, Нью-Джерсі
Основна юрисдикція  США
 Канада
Літургічна мова англійська, арабська, грецька, французька
Музична традиція візантійська
Церковний календар новоюліанський
Єпископів 7
Єпархій 9
Монастирів 2
Парафій 277
Вірних 74600 (США)
Офіційний сайт antiochian.org

Історія

Антіохійська церква святої Марії у Лівонії, штат Мічиган

Антіохійські православні спочатку перебували під опікою Православної церкви Росії в Америці і перший антіохійський єпископ, висвячений у Північній Америці, святий Рафаїл Бруклінський, був висвячений РПЦ в Америці у 1904 році для догляду за сирійськими та левантськими православними емігрантами з Османської імперії до США і Канаду. Вони приїжджали переважно з провінцій Адана, Алеппо, Бейрут і Дамаск (місце народження засновника спільноти святителя Рафаїла Бруклінського).

Після більшовицької революції Православна церкви Росії та її вірні закордоном опинилися у хаосі, тож антіохійські православні у Північній Америці, одночасно вражені загибеллю свого улюбленого єпископа, святого Рафаїла, перейшли під безпосередню опіку Антіохійського патріарха в Дамаску. Однак через внутрішні конфлікти антіохійські православні в Північній Америці були розділені між двома архиєпархіями — Нью-Йорка і Толідо.

У 1975 році дві антіохійські православні архиєпархії були об'єднані в одну архиєпархію Північної Америки (наразі з центром у місті Інглвуд, Нью-Джерсі). Звідтоді архиєпархія пережила значне зростання за рахунок постійної євангелізації та імміграції православних арабів із Близького Сходу. Предстоятелем архиєпархії з 1966 до 2014 року був митрополит Філіп (Саліба). Шість інших єпархіальних архиєреїв допомагали митрополиту в догляді за дев'ятьма єпархіями митрополії, яка є третьою за величиною православною юрисдикцією в Північній Америці. Станом на 2011 рік архиєпархія мала 74 600 вірних у США, 27 300 із яких постійно відвідували церкву, 249 парафій та два монастирі[1]. У 2014 році архиєпархія налічувала 275 парафій у США і Канаді.

9 жовтня 2003 року Священний Синод Православної церкви Антіохії частково задовольнив прохання архиєпархії про надання їй самостійного статусу, щоби дозволити їй краще управляти собою, удосконалювати і розширювати свою інформаційно-місіонерську діяльність, внутрішньо організовувати себе в кількох єпархіях, і розвиватися далі на шляху до адміністративного єдності всього православ'я в Америці. Фактичний статус архиєпархії — самоврядна церква.

Архиєпархія є учасником Асамблеї канонічних православних єпископів Америки, однак через конфлікт Православної церкви Антіохії та Константинополя і Єрусалима, митрополит Йосиф не присутній на засіданнях Асамблеї.

Митрополит Філіп помер у 2014 році, а його наступником став митрополит Йосиф (Аль-Зелаві)[2].

Структура

Антіохійська архиєпархія розділена на дев'ять територіальних єпархій[3]. Деякі з них частково поширюються на територію Канади.

Євангелізація і місіонерство

Багато консервативних колишніх англікан перейшли до Антіохійської архиєпархії, деякі приєднуються і очолюють парафії з богослужінням за західним обрядом, який більш звичний для західних християн. Нинішня місія Антіохійської православної архиєпархії Північної Америки полягає у тому, щоби «принести Православ'я в Америку», тож юрисдикція має дуже активний відділ місіонерства та євангелізації на чолі з протоієреєм Пітером Ґілквістом, який очолив масовий перехід з невизнаної Євангелічної Православної Церкви до канонічного Православ'я. Ґілквіст вийшов на пенсію у грудні 2011 року і помер в липні 2012 року. Отець Майкл Кейзер був названий його наступником на посаді голови відділу[4].

Єпархія також включає в себе Служіння стародавньої віри (Ancient Faith Ministries) з його добре відомим Радіо стародавньої віри (Ancient Faith Radio) — Інтернет-радіостанцією з вмістом на тему православного християнства, включно з низкою радіостанцій та понад 100 подкастів.

У результаті євангелізації та місіонерства Антіохійська архиєпархія мала значне зростання в період з середини 1960-тих і до 2012. Архиєпархія мала лише 65 парафій у США в середині 1960-тих, а в 2011 року ця цифра становила вже 249 парафій[5].

Стосунки з іншими християнськими конфесіями

Єпархія раніше був членом Національної ради церков США, але собор архиєпархії 28 липня 2005 одноголосно проголосував за повну відмову від участі у діяльності цього органу, посилаючись на його підвищену політизацію і, як правило, безплідність. Це робить архиєпархію єдиною великою православною юрисдикцією в США, яка пішла на такий крок[6][7].

Єпископат

Антіохійський собор святого Миколая у Брукліні

Хоча навернені американці відіграють суттєву роль у житті єпархії і широко представлені серед духовенства і мирян, всі старші ієрархи Антіохійської архиєпархії мають левантійське походження.

Предстоятель

  • Йосиф (Аль-Зелаві), митрополит Нью-Йоркський і Північної Америки

Інші єпископи

  • Василь (Ессей), єпископ Вічитський
  • Томас (Йозеф), єпископ Чарльстонський
  • Александр (Муфаррідж), єпископ Оттавський
  • Йоан (Абдалла), єпископ Вустерський
  • Антоній (Майклз), єпископ Толідський
  • Миколай (Озон), єпископ Маямський
  • Димитрій (Хурі), єпископ Джаблійський, на пенсії

Архиєпархія Нью-Йорка

  • Митрополит Віктор (Або-Ассалей), 1924-1935
  • Митрополит Антоній (Башир), 1936-1966
  • Митрополит Філіп (Саліба), 1966-1975

Архиєпархія Толідо

  • Митрополит Самуїл (Давид), 1936-1958
  • Митрополит Михайло (Шахін), 1958-1975

Архиєпархія Північної Америки

  • Митрополит Філіп (Саліба), 1975-2014
  • Митрополит Йосиф (Аль-Зелаві), 2014 - нині

Див. також

Примітки

  1. Krindatch, A. (2011). Atlas of American orthodox christian churches. (p. 44). Brookline, MA: Holy Cross Orthodox Press
  2. Antiochian Orthodox Christian Archdiocese of North America. www.antiochian.org. Процитовано 10 квітня 2019.
  3. Krindatch, Alexei, ред. (2011). Atlas of American Orthodox Christian Churches. Holy Cross Orthodox Press. ISBN 978-1-935317-23-4.
  4. Fr. Peter Gillquist to Retire as Head of Department of Missions and Evangelism, Fr. Michael Keiser Appointed as New Head | Antiochian Orthodox Christian Archdiocese. ww1.antiochian.org. Процитовано 10 квітня 2019.
  5. Krindatch, A. (2011). Atlas of American orthodox christian churches. (p. 45). Brookline, MA: Holy Cross Orthodox Press
  6. Breaking News: Orthodox Leave NCC. Touchstone Magazine - Mere Comments. Процитовано 10 квітня 2019.
  7. Antiochian Orthodox Christian Archdiocese of North America. www.antiochian.org. Процитовано 10 квітня 2019.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.