Анісимова Ніна Олександрівна

Ніна Олександрівна Анісімова (14 січня 1909, Санкт-Петербург — 23 вересня 1979, Ленінград) — артистка балету, балетмейстер, характерна солістка Ленінградського театру опери та балету у 1929—1958 рр., засновниця балетів «Гаяне» (1942) та «Журавлина пісня» (1944). Народна артистка Білорусі (1957), заслужений діяч мистецтв (1957).

Анісимова Ніна Олександрівна
Народилася 14 січня 1909(1909-01-14) або 27 січня 1909(1909-01-27)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Померла 23 вересня 1979(1979-09-23) (70 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання Літераторські мостки
Країна  СРСР
Діяльність хораографиня, музична педагогиня, балетмейстерка, артист балету
Заклад Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Нагороди

IMDb ID 0030095

Життєпис

Навчалася в Ленінградському театральному училищі у педагогів Агрипина Ваганової, Марії Романової, Олександра Ширяєва. У 1926—1927 удосконалювалася у характерному танці в Олександра Монахова.

1926 — після випуску була прийнята до балетної трупи Малого оперного театру. 1927 — перейшла до Державного театру опери та балету, де була провідною виконавицею характерних танців з 1929 по 1958. Видатна характерна танцівниця, відрізнялася темпераментом, тонким почуттям стилю[1].

1935 — пробувала себе, як балетмейстер. Першою постановкою стала концертна програма «Іспанська сюїта» у Державному театру опери та балету

3 лютого 1938 у ніч перед сольним концертом у Ленінградській філармонії, була заарештована. Як провину було пред'явлено відвідування німецького консульства (куди виступати надсилала дирекція театру), спілкування з іноземцями і отримання від них різних подарунків [* 1][2]. Скоро після Анісімової були арештовані ще кілька артистів [* 2].

Офіційно не виявивши провини, слідство постановило, що «майно не конфісковується; зберігається право переписки; вона має право на безстрокове оскарження вироку». І все ж, за статтею 58 п. 10 Анісіма отримала 5 років таборів, після чого вона була відправлена до Карагандиського виправного-трудового табору. За Анісімову вступилися колеги Сергій Корінь та Тетяна Вячеславова; її майбутній чоловік Костянтин Державін, всіляко намагався довести абсурдність звинувачення. Через рік, у лютому 1939, Анісімова була переведена до Ленінграду, у в'язницю КГБ, а у листопаді 1939 вийшла на волю і повернулася на сцену театру. Згідно спогадів, після цього у танці Анісімової «пропала характерна їй нестримна радість, з'явилися гіркота та злість»[2].

Під час війни була в евакуації — спочатку у Пермі, потім в Уфі. Її найкращі постановки, що збереглися у балетному репертуарі — «Гаяне» (1942 Пермь) та «Журавлина пісня» (1944, Уфа) відзначалися гармонійним поєднанням класичної техніки з національним танцем.

1963—1974 — викладала на балетмейстерському відділені Ленінградської консерваторії.

Померла 23 вересня 1979. Похована на Літераторських містках на Волковському цвинтарі у Санкт-Петербурзі.[3]

Родина
  • Чоловік — літературознавець Костянтин Державін (1903—1956).

Репертуар
Маріїнський театр
  • Ніріті, «Талісман» Рікардо Дриго
  • Мерседес, «Дон Кіхот» Людвіг Мінкус
  • 7 листопада1932 — Тереза*, «Полум'я Парижа» Асаф'єв Борис Володимирович
  • 10 травня 1937 — Настя*, «Партизанські дні» Б. Асаф'єва
  • 9 грудня 1942 — Айша*, «Гаяне» А. Хачатуряна у власній постановці (на сцені Пермського театру опери та балету): (*) — перша виконавиця партії.

Постановки
Маріїнський театр
  • 1935 — концертна програма «Іспанська сюїта»
  • 1942 — «Гаяне», Арам Хачатурян (в евакуації, на сцені Пермського театру опери та балету
  • 1946 — «Дуенья», С. Прокоф'єва, хореографічні номара опери
Башкирський театр опери та балету
  • 1944—1947, 1952—1955 — «Журавлина пісня» (лібрето Файзі Гаскарова, музика Лева Степанова, сценографія Галія Імшаєва (у 2-й редакції — Мухамед Арсланов, асистент балетмейстера Халяфа Сафуліна.
Михайлівський театр

Примітки
Джерела
  1. Арам Хачатурян. Балет «Гаянэ». Belcanto.ru. 19 квітня 2011. Архів оригіналу за 17 вересня 2012. Процитовано 27 червня 2012.
  2. Ирина Пушкина. Доклад на XXI научных чтениях Санкт-Петербургской консерватории «История балета: источниковедческие изыскания»
  3. Могила Н. А. Анисимовой на Волковском кладбище. Архів оригіналу за 9 вересня 2017. Процитовано 13 березня 2019.
Коментарії
  1. Згідно зізнання Анісімової, серед її подарунків були пудрениця, губна помада, духи, панчохи, цигарки, перлинна нитка, шоколад; літня піжама, які «виграла в більярд»; подібні подарунки отримували і інші артистки — зокрема, Дудинській подарували «годинник золотий, його вона носить і зараз».
  2. Так, танцюристи Леваненок та Андрій Михайлович отримали «10 років без права переписки».

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.