Аравія Петрейська

Ара́вія Петре́йська або Ара́вія Кам'яни́ста (лат. Arabia Petraea; араб. العربية البترائية‎) — прикордонна провінція Римської імперії з центром у місті Петра (сучасна Йорданія)[1]. Увійшла до складу Римської імперії у 106 році за правління імператора Траяна, внаслідок успішного захоплення ним Набатейського царства. Територія Аравії включала в себе території в сучасної Йорданії, південь сучасної Сирії, території на Синайському півострові та північно-західної частини сучасної Саудівської Аравії.

Аравія Петрейська
Дата створення / заснування	106
Держава	Римська імперія
Столиця	Петра
Адміністративна одиниця	Diocese of the Eastd
Розташовується в межах сучасної адміністративної одиниці	Йорданія
Спільний кордон із	Сирія Палестинська
Замінений на	Palaestina Salutarisd
На заміну	Набатейське царство

Стратегічно провінція забезпечувала безпеку Сирії, Юдеї та Єгипту з південного сходу, а також безпеку морських шляхів Червоного моря[2]. Приблизно в 297 році (за правління Діоклетіана) Аравія Петрейська була розділена на дві провінції з центрами у містах Петра і Бостра[1], отримала ім'я Аравія і з тим ім'ям у 395 році перейшла до Східної Римської імперії.

Римський період був періодом відновлення економічного процвітання Аравії. Римляни відремонтували стару Царську дорогу. У аравійських містах з'явилося багато нових будівель. Караванна торгівля з персами на сході процвітала. При імператорі Діоклетіані легіонерами в Аравії була побудована мережа укріплень, які отримали назву Арабський лімес. У пізній античності він був демонтований.

Імператор Анастасій I визнав незалежну федерацію арабських племен з Ємену як римського союзника за умови, що вони будуть захищати східні кордони. Їх цар отримав титул патрикія. В 604 р., коли Сасаніди вторглися в Візантійську імперію, араби вже не воювали за візантійців і треба було майже чверть століття, поки імператор Іраклій не вигнав загарбників. Незабаром Аравія увійшла до складу Арабського халіфату, який зароджувався.