Арагоніт

Арагоні́т, араґоніт — поширений мінерал екзогенних утворень і низькотемпературних гідротермальних жил. Клас карбонатів.

Арагоніт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Хімічна формула CaCO₃
Nickel-Strunz 10 5.AB.15[2]
Ідентифікація
Колір безбарвнийd, жовтий, синій і рожевий
Сингонія Ромбічна сингонія[3]
Твердість 3,75 ± 0
Колір риси білий
Густина 2,93 г/см³
Інші характеристики
Названо на честь Моліна-де-Арагон[4]
Типова місцевість Моліна-де-Арагон[4]
 Арагоніт у Вікісховищі

Стара українська назва натічного арагоніту — жерелинець.

Загальний опис

Склад: Ca [CO3].

Містить (%): CaO — 56,03; CO2 — 43,97.

Домішки: Ba, Sr, Pb, Mg, Fe, Zn. Сингонія ромбічна. Густина 2,9—3,0. Твердість 3,5—4,0. Колір білий, жовтувато-білий. Блиск скляний. Кристали голчасті, агрегати гілчасті, розгалужені, натічні (залізні квіти).

За хімічним складом відповідний кальциту, але кристали арагоніту мають призматичний і голчастий вигляд, у них відсутня спайність. Колір білий, жовтуватий, іноді сірий, зеленуватий, блиск скляний. Арагоніт зустрічається у вигляді кірочок, радіальних і переплетених («залізна квітка») зростків, натічних і оолітових форм («гороховий камінь»), входить до складу перламутру мушлі в більшості молюсків.

Різновиди
Арагоніт у Малій гірничій енциклопедії
Різновид арагоніту — «Залізні квіти».
  • конхіт — основна складова частина (поряд з хітином) перлини і перламутрового шару мушлі молюсків;
  • гороховий камінь — зцементовані ооліти А. В Україні є на Донбасі, в Криму, на Закарпатті та в межах Українського щита.
  • арагоніт баріїстий (відміна арагоніту, яка містить незначну кількість ВаО);
  • арагоніт звичайний (найпоширеніший арагоніт вапнякових пластів у вигляді радіальноволокнистих та голчастих агрегатів);
  • арагоніт свинцевистий (відміна арагоніту, яка містить до 15 % PbO);
  • арагоніт стронціїстий (відміна арагоніту, яка містить до 6 % SrO);
  • арагоніт цинковистий (відміна арагоніту, яка містить до 10 % ZnO).

Див. також

Примітки
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  3. mineralienatlas.de
  4. Вернер А. Г. Geschichte, Karakteristik, und kurze chemische Untersuchung des Apatits. IV. Kurze Nachricht von den sogenannten arragonischen Apatiten // Bergmännisches Journal / за ред. A. W. Köhler — 1788. — Т. 1. — С. 76–96.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.