Аргіродерма
Аргіродерма (Argyroderma N.E.Br.) — рід багаторічних високосукулентних рослин з родини аїзових (Aizoaceae).
? АргіродермаArgyroderma | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Argyroderma testiculare[1] (Aiton) N.E.Br., 1922 | ||||||||||||||||||||
|
Argyroderma congregatum | ||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Етимлогія
Ця назва походить від двох грецьких слів: argyros — «срібний» і derma — «шкіра», що натякає на сріблястий відтінок листя цієї рослини.
Рід був описаний англійським ботаніком Ніколасом Брауном в 1922 році.
Морфологічні ознаки
Рослини одиночні або утворюють дернини. На одному пагоні хрестоподібно розташовані по 2 — 4 листки. Листкові пластинки короткі, товсті, часто яйцеподібні, 2 — 3 см в діаметрі. Верхня сторона листка — плоска або трохи опукла, нижня — сильно опукла, біля основи листки часто до половини зростаються. Листя — вапняно-зелені, або сіро-зелені. Квітки — одиночні, сидячі або на коротких квітконіжках, жовті, рожеві, інколи білі. Цвітуть у листопаді. Після цвітіння старі листя поступово відмирають, і починає утворюватися нова пара листя. Молоді рослини зацвітають на 3 — 4-1 рік.
В природі зазвичай ростуть невеликими групами, що містять 8-12 рослин.
Догляд та утримання
Аргіродермам необхідний дуже пухкий субстрат з мінімальним вмістом органіки. Оптимальна суміш листової, дернової землі, грубозернистого піску в співвідношенні 1:0,5:1. Повинен бути організований хороший дренаж, тому що при застої води рослини легко втрачають коріння. Цим рослинам потрібно надати максимум світла з великою кількістю сонячних променів. Поливати їх слід акуратно. При перезволоженні швидко загнивають. Взимку утримують без поливу при температурі 12-15 °С.
Розмножують переважно насінням.
В кімнатній культурі найчастіше зустрічається Аргіродерма рожева (Argyroderma roseum — синонім Argyroderma delaetii).
Поширення
Відомий 61 вид цих рослин, які поширені у Капській провінції (Малий Намакваленд), де вони ростуть на кам'янистих і піщаних ґрунтах серед уламків кварца. Своєрідний камуфляж дозволяє аргіродермам залишатися непомітними в таких місцях.
Примітки
Джерела
- Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
- Владимир Хрипко (05.05.2011). Argyroderma (Аргиродерма). Украинский сайт о кактусах и кактусоводах. Процитовано 24.12.2017. (рос.)
- Рой Маккалистер. Литопсы и другие живые камни. — Санкт-Петербург, Москва : СЗКЭО Кристалл, Оникс, 2006. — 128 с. — ISBN 5-9603-0037-0.
- Рой Маккалистер. Все о суккулентах. — Санкт-Петербург : ООО «СЗКЭО Кристалл», 2007. — 208 с. — ISBN 978-9603-0061-2.
Література
- H.E.K Hartmann (ed.). Illustrated Handbook of Succulent Plants: Aizoaceae, vol. 1 (A-E). Berlin: Springer-Verlag, 2001. ISBN 3540416919. (англ.)
- E. J. van Jaarsveld & U. de Villiers Pienaar. Вігі (Мезембріантемові), перлини Вельду = Vygies, Gems of the Veld. — Venegono Superiore (Венегоно-Суперіоре) : Cactus & Co. libri, 2000. — С. 41-45. — ISBN 88-900511-0-8 (італ.), (англ.).
Посилання
- Аргиродерма // Енциклопедія рослин садових та кімнатних: Довідкове видання. — Донецьк: ТОВ «Глорія Трейд» / уклад. Ануфрієва С. В.. — 2013. — С. 50. — 224 с.
- Argyroderma на сайті «The Plant List» (англ.)
- Argyroderma на сайті «Desert-tropicals» (англ.)
- Argyroderma на сайті Germplasm Resources Information Network (GRIN) Міністерства сільського господарства США (англ.)
- Argyroderma на сайті «Check PlantSystematics.org» (англ.)
- Argyroderma в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)
- Argyroderma в базі даних африканських рослин «African Plant Database» Женевського ботанічного саду (англ.), (фр.)
- Український сайт про кактуси та кактусистів (рос.)