Ареса

Ареса
Річка Ареса поблизу міста Любань
52°33′01″ пн. ш. 28°45′02″ сх. д.
Витік село Левки
(Стародорозький район) [1]
• координати 53°12′06″ пн. ш. 28°01′32″ сх. д.
висота, м 157,7 м [1]
Гирло річка Птич
село Бубнівка
(Октябрський район) [1]
• координати 52°33′36″ пн. ш. 28°45′02″ сх. д.
висота, м 125,0 м [1]
Похил, м/км 0,26 м/км
Басейн Птич  Прип'ять  Дніпро Чорне море
Країни:  Білорусь
Прирічкові країни:  Білорусь
 Мінська область
 Гомельська область
Регіон Мінська область
Гомельська область
Довжина 128 км
Площа басейну: 3 620 км²
Середньорічний стік 16,7 м³/с (в гирлі) [2]
Притоки: праві: Освиця, Добринський канал, Талиця
ліві: Солан, Нешчанка, Чабуський канал, Славковицько-Яминський канал
Ідентифікатори і посилання
GeoNames 624094
 Медіафайли у Вікісховищі

Ареса, Раса (біл. Арэса, Раса) річка в центральні Білорусі на території Стародорозького, Любанського районів Мінської області та Октябрського району Гомельської області, права притока річки Птич (басейн Прип'ятіДніпра). Належить до водного басейну Чорного моря.

Географія

Річка починає свій витік за 2 км на південний захід від села Левки Стародорозького району, тече в південному напрямку, а після села Веречегощ — в південно-східному, по території Любанського та Октябрського районів Центральноберезинською рівниною, а в нижній течії Прип'ятським Поліссям і на південно-східній околиці села Бубнівка (Октябрський район) впадає у річку Птич, на 79-му км від впадіння її у Прип'ять.[3] Довжина річки — 128 км, площа басейну 3 620 км². Витрата води у гирлі — 16,7 м³/с.

Долина майже на всьому протязі невиразна, місцями шириною 0,3-1 км. Заплава в основному двостороння, нижче села Подоресьє її ширина становить від 0,1 до 1,0 км. Русло майже на всьому протязі каналізоване, шириною 5-10 м у верхів'ї та до 30-35 м — у нижній течії. Зустрічаються невеликі, затоплювані піщані острови.

Живлення річки змішане, переважно снігове. Весняна повінь починається в 2-й декаді березня і триває 40-80 днів, при цьому затоплюються великі простори басейну, в тому числі осушені болота. Максимальна витрата води на спостережній станції біля села Андріївка (12 км від гирла) відзначена у 1931 році — 301 м³/с , найменша у 1927 — 2,14 м³/с, середня — 15,9 м³/с.[4] Літньо-осіння межень триває близько 5 місяців. Річка замерзає у 2-й половині грудня, льодохід — у 2-й декаді березня. У верхній течії, за 7 км на північ від міста Любань, русло зарегульоване Любанським водосховищем, що входить до Ареської меліоративної системи та суттєво впливає на гідрологічний режим річки, оскільки затримує води весняного паводку (65 млн. м³). На ряді осушувальних каналів встановлені шлюзи-регулятори. Режим річки вивчався на 5 постах, один із них — біля с. Андріївка є діючим.[3]

Рельєф водозбору в північній частині низькогорбистий в поєднанні з рівнинним, на півдні — плоский. Ліси змішані, сильно заболочені. Переважають хвойні породи. Серед боліт лівобережжя зустрічаються озера, найбільше з них — озеро Вечеря (3,24 км²).

Річка отримала широку популярність після опублікування у 1933 році поеми Янки Купали «Над ракою Арэсай».

Притоки

Річка Ареса на своєму шляху приймає воду кількох десятків різноманітних приток, каналів та струмків. Найбільші із них (від витоку до гирла):[5][6]

  • праві: Освиця (9 км), Добринський канал, Талиця (40 км)
  • ліві: Солан (32 км), Нешчанка, Чабуський канал, Славковицько-Яминський канал

Населенні пункти

На берегах річки розташовані такі найбільші населенні пункти (від витоку до гирла): села Подоросся, Верхутине, місто Любань, села Сорочі, Редковичі, Ніжин, Калинівка, Малі Городятичі, Червона Слобода, Андріївка.

Див. також

Примітки

Посилання

  • Блакитна книга Білорусі / Н. А. Дзисько, М. М. Курлович, Я. В. Малашевич та інш. — Мн. : БелЕн, 1994. — С. 224. — ISBN 5-85700-133-1. (біл.)
  • Бєлорусский Посєйдон: Рака Арэса. Процитовано: 2013-12-27 (біл.)
  • Річка Ареса на FishTour.by. Процитовано: 2013-12-27 (рос.)
  • Аркуш карти N-35-105 Старые Дороги. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1982 р. Видання 1984 р. (рос.) (квадрат 96х68)
  • Аркуш карти N-35-117 Любань. Масштаб: 1 : 100 000. Видання 1981 р. (рос.)
  • Аркуш карти N-35-129 Ветчин. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1984 р. Видання 1987 р. (рос.)
  • Аркуш карти N-35-130 Октябрьский. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1984 р. Видання 1987 р. (рос.) (квадрат 26х18)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.