Арнольд Мері
Арнольд Мері (ест. Arnold Meri; * 1 липня 1919, Таллінн, Естонія — † 27 березня 2009, там само) — державний та партійний функціонер за часів СРСР на території Естонської СРСР. Герой Радянського Союзу (1941). Звинувачений естонською владою у злочинах проти людства. Помер 27 березня 2009 року, не дочекавшись вироку суду.
Арнольд Мері | |
---|---|
Arnold Meri | |
![]() | |
Народження |
1 липня 1919 Таллінн, ![]() |
Смерть |
27 березня 2009 (89 років) Таллінн, ![]() рак легень |
Країна |
![]() |
Приналежність |
![]() |
Освіта | Вища партійна школа при ЦК КПРС і Q16678111? |
Роки служби | 1941—1945 |
Партія | КПРС |
Звання |
![]() |
Війни / битви | Друга світова війна |
Інше | Військовий злочинець |
Нагороди | |
![]() |
Біографія
Батько за національністю естонець, мати — німкеня. З 1926 року проживав з сім'єю в Югославії, де батько працював кухарем, а мати служницею. Там же закінчив російську початкову школу і російсько-сербську гімназію. У 1938 році сім'я повернулася до Естонії. Арнольд Мері влаштувався працювати, проте через рік був призваний до естонської армії.
![](../I/Arnold_Meri_22_September_2008.jpg.webp)
Після приєднання Естонії до СРСР його було обрано до міського комітету комсомолу Таллінна, а також йому було доручено створювати комсомольські організації в армії. Після перетворення армії в 22-й Естонський корпус, він був призначений заступником політрука 415-го радіобатальйону.
На фронтах Німецько-радянської війни Арнольд Мері з кінця червня 1941 року. Прийняв перший бій в районі міста Порхов Псковської області. Арнольд Мері отримав звання Героя Радянського Союзу за битву коло міста Порхова, коли він зупинив відступ і очолив оборону штабу корпусу. Мері став першим естонцем, удостоєним звання Героя Радянського Союзу, яке було йому надане 15 серпня 1941 року.
Після лікування Арнольд Мері вчився в Московському військово-інженерному училищі, служив заступником начальника політвідділу 249-ї Естонської дивізії і 8-го Естонського стрілецького корпусу.
У червні 1945 року Арнольд Мері був демобілізований з армії і направлений на батьківщину, де його обрали першим секретарем ЦК комсомолу Естонської РСР. У 1949 році він поступив у Вищу партійну школу при ЦК ВКП(б). Тоді ж направлений на острів Хийумаа як партійний уповноважений для проведення депортацій.
На початку 1950-х років його звинуватили в «створенні антирадянської організації», виключили з партії і позбавили заслуженого звання. Мері був реабілітований в 1956 році після XX з'їзду КПРС. Йому повернули звання Героя Радянського Союзу, він закінчив ВПШ і працював викладачем політекономії в Горно-Алтайському педагогічному інституті.
З 1960 року Арнольд Мері працював в Естонії на керівних посадах в міністерстві освіти Естонської РСР. В 1979 році він став головою президії Естонського товариства дружби і культурних зв'язків із закордонний державами.
В 1989 році Арнольд Мері пішов на пенсію. З двоюрідним братом, президентом Естонії, Леннартом Мері, Арнольд майже не спілкувався, вважаючи, що вони дуже різні — і за характером, і за світоглядом. До своєї смерті Арнольд Мері очолював Антифашистський комітет Естонії.
У 2007 році естонська прокуратура направила до суду кримінальну справу, в якій Арнольд Мері фігурував як обвинувачений. Йому інкримінували участь в злочинах проти мирного населення. Таким чином прокуратура кваліфікувала його участь в депортаціях естонців до Сибіру в 1949 році (Мері координував цей процес, будучи першим секретарем ЦК комсомолу Естонської РСР). Сам він не заперечував цього факту своєї біографії, але і не визнавав себе винним, заявляючи, що організатором депортацій він не був.
Під час процесу майже 90-річний Арнольд Мері був хворий на рак легенів, за час судового розгляду його стан погіршився. Він помер 27 березня 2009 року, не дочекавшися вироку суду.