Арніка гірська

Арніка гірська

Arnica montana — Тулузький музей

Багаторічна трав'яниста рослина з темно-жовтими або оранжевими квітками у великих поодиноких кошиках. Стебло пряме, 15—80 см завдовжки, залозисте, короткоопушене, вгорі розгалужене. Трав'яниста кореневищна багаторічна рослина. Кореневище коротке, розташовані на глибині від 1-3 до 60-70 см, іноді на поверхні, коричневе або темно-коричневе, всередині біле [4]. Стебло одне, прямостійне, опушене залозистими та простими волосками, 25-35 см заввишки. Стеблові листки довжиною 3-5, шириною 2-3 см, супротивні, сидячі, цілокраї, довгасті; листки розетки притиснуті до землі. Суцвіття - верхівкові поодинокі кошики, їх кількість на стеблі коливається від 1 до 6. Крайові квітки язичкові, темно-жовті або оранжеві, з тризубим відхилом; серединні - трубчасті, блідіші. Плоди - циліндричні, звужені до основи, борознисті, коротко опушені сім'янки з чубчиком брудно-білих волосків, які трохи перевищують сім'янки, довжина 1,5-5,0 мм.

Цвіте в червні-липні, плоди достигають в кінці липня - першій половині серпня [13]. Сировиною є суцвіття (Flores Arnici), зібрані на початку цвітіння.

Кореневище товсте, циліндричне і з багатьма придатковими коренями, що відходять від нього знизу. Стебло рослини виростає лише на другий рік[2]. Стеблові листки прості, довгастої форми з хвилястими краями, сидячі; яскраво-зелені, зверху волохаті, знизу голі. Листки на стеблі наполовину менші, ніж ті, що зібрані при корені в розетку. Квітки оранжеві, двостатеві, верхівкові, поодинокі, зібрані в кошики, мають приємний специфічний запах. Плід — сім'янка, призматичної форми, має ряд шорстких волосків. Цвіте в червні — липні.

У кошиках знайдено летку олію (0,04—0,15 %), арцинін (близько 4 %), що являє собою суміш двох ізомерних тритерпенових речовин — арнідіолу та фарадіолу з групи люпеолу[2]. Біологічно активною речовиною рослини, що діє на м'язову тканину матки, є арніфолін. Крім того, в арніці виявлено близько 5 % дубильних речовин, ситостерин, каротиноїди та ін.

Тепер арніку гірську в науковій медицині не використовують. У народній медицині рослину використовують широко.

Для медичного використання зазвичай заготовляють кошики, які збирають на початку цвітіння рослини і сушать при температурі до 60°С. Правильно заготовлена і висушена сировина має приємний запах і гіркуватий смак.

Офіцінальну спиртову настойку кошиків арніки гірської вживають при спазмах кишківника і як жовчогінний засіб: по 20 крапель 3 рази на добу за 30 хв до їжі[2]. Здавна настої арніки гірської використовують при запаленні верхніх дихальних шляхів, задавненому кашлі, ларингіті, матковій кровотечі, аднекситі, ішемічній хворобі серця, нервовому перезбудженні, виразці шлунка, ендокардиті та міокардиті.

Арніка поширена у Литві, Латвії, в західних областях Білорусії та України. В Україні арніка гірська росте в Карпатах, зокрема в заказнику «Затінки і Тересянка»[2], дуже рідко на Поліссі. Подібними до арніки гірської за властивостями є арніка улиснена та арніка Шаміссо, які культивуються у спеціалізованих господарствах. Росте на відкритих місцях, починаючи 500 м над рівнем моря до найвищих вершин: на полонинах, лісових полянах, іноді на заболочених луках, гірських хребтах, зокрема на Чорногорі, Свидовецькому хребті, Гуцульських Альпах, Ґорґанах, Бескидах. Європейський гірсько-лісовий вид на східній межі ареалу. В Українських Карпатах виділяють два локалітети арніки. Один (північний) розташований на межі трьох областей - Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської, другий включає територію Рахівського лісокомбінату Закарпатської обл. Дуже рідко трапляється на Українському Поліссі - в околицях м. Сарни (Рівненська обл.) та Овруцькому р-ні Житомирської обл. [12-14].

Квіткові кошики арніки збирають в період повного цвітіння (червень-липень), зрізуючи біля основи, з коротким квітконосом, не перевищуючи 1 см. Цвіт бажано сушити одразу після збору в темному, холодному, добре провітрюваному приміщені. Кореневища і корені збирають у березні-квітні або ж у серпні-жовтні. Листки збирають перед цвітінням в травні-березні з розетки, що біля самої землі.

Використовують як протизапальний засіб при кашлі, здутті кишечника, кишкових розладах (дизентерії), як кровоспинний засіб при маткових кровотечах, виразці шлунка, стенокардії, атеросклерозі, гіпертонії, нервовому перезбудженні, при шлункових і кишкових спазмах [6].

Арніка гірська характеризується досить повільним зростом. Стійка до морозів, шкідників та грибкових захворювань. Ділянку для розведення арніки бажано обирати в гірських холодних місцевостях з вогким ґрунтом, бажаний pH (4-5).

== Охорона ==

Ще в 50-х рр. в Українських Карпатах запаси арніки були достатніми для щорічної заготівлі 5-10 т сухих суцвіть [3]. Питання про необхідність охорони запасів арніки не було актуальним. В 70-80-х рр. обсяг допустимих заготівель, за одними джерелами [10], становив 0,5-0,6 т, за іншими [2] - близько 20 т. Невеликі ресурси виду з біологічним запасом 0,66 т виявлені в Надвірнянському р-ні Івано-Франківської обл. [1]. Зараз природні сировинні запаси виду в Україні виснажені. В Українських Карпатах охороняється в Карпатському біосферному заповіднику, заказниках загальнодержавного значення Тавпиширківському (Івано-Франківська обл.), урочищах Затінки і Тересянка (Закарпатська обл.), Чорний Діл і Стебник (Чернівецька обл.), на території пам'ятки природи загальнодержавного значення урочище Верхнє Озерище (Івано-Франківська обл.). На даний час мережа природоохоронних територій, в яких арніка гірська має значне поширення, розширилась за рахунок включення нових ділянок в Закарпатській та Івано-Франківській областях.

• Товстуха Є. С. Фітотерапія. — К. : Здоров'я, 1990. — 304 с., іл. — ISBN 5-311-00418-5.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Ковальова А. М. Арніка // Фармацевтична енциклопедія
• Лікарські рослини: енциклопедичний довідник / відповідальний редактор. А. М. Гродзінський. — Київ : Видавництво «Українська енциклопедія імені М. П. Бажана», Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — 544 сторінки. — ISBN 5-88500-055-7. С. 44.
• Сафонов М. М. Повний атлас лікарських рослин. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2008. — 384 с. ISBN 978-966-408-273-7

• {{https://plants.land.kiev.ua/15.html}}

Арніка гірська — застосування у народній медицині