Аронець Василь Володимирович
Васи́ль Володи́мирович Ароне́ць (нар. 4 квітня 1936, Видинів — пом. 17 листопада 1994, Косів) — український художник декоративно-ужиткового мистецтва, скульптор-кераміст, педагог; член Спілки радянських художників України з 1968 року.
| Аронець Василь Володимирович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
4 квітня 1936 Видинів, Снятинський район, Івано-Франківська область | |||
| Смерть | 17 листопада 1994 (58 років) | |||
| Косів, Івано-Франківська область, Україна | ||||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Навчання | Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (1966) | |||
| Діяльність | художник | |||
| Працівник | Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
|
| ||||
Біографія
Народився 4 квітня 1936 року в селі Видинові (нині Коломийський район Івано-Франківської області, Україна). 1951 року закінчив семирічну школу, після чого навчався й працював у керамічному цеху при артілі імені Тараса Шевченка в місті Косові.
Протягом 1959–1963 років працював на Косівській фабриці художніх виробів. 1966 року закінчив відділення кераміки Косівського училища прикладного мистецтва, де його викладачами зокрема були Іван Климко і Григорій Колос.
Упродовж 1966–1980 років працював майстром і викладав у Косівському училищі прикладного мистецтва, згодом працював у Косівському художньо-виробничому об'єднанні «Гуцульщина». На громадських засадах викладав у Народному університеті образотворчого мистецтва при Соколівському народному домі у селі Соколівці на Косівщині.
Жив у місті Косові в будинку на вулиці Піонерській, № 2, квартира 1. Помер у Косові 17 листопада 1994 року.
Творчість
Працював галузі декоративного мистецтва (кераміка). Використовував шамот, майоліку, ангоби, кольоровий бісер. Серед робіт:
- дитячі іграшки;
- сервіз «Кавовий» (1962);
- «Гуцульське весілля» (1966).
На шевченківські теми виконав скульптуру «І виріс я на чужині…» та скульптурну композицію «Мені тринадцятий минало…» (обидві — 1963 року).
Брав участь у всеукраїнських виставках з 1964 року, всесоюзних — з 1967 року. Персональні виставки пройшли у Косові, Коломиї, Івано-Франківську.
Роботи майстра зберігаються в музеях Києва, Львова, Івано-Франківська.
Відзнаки, вшанування
У 1967 році нагороджений дипломом і медаллю лауреата Всесоюзної виставки творів самодіяльних художників і народних майстрів та золотою медаллю у 1971 році.
У селі Вовчинці Івано-Франківського району, на території садибної забудови «За урожай», іменем Василя Аронця названо вулицю[1].
Література
- Аронець Василь Володимирович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ: Мистецтво, 1972. — С. 14.;
- Аронець Василь Володимирович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 14.
;
- Шевченківський словник. Том 1 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1976., сторінка 44;
- Аронець, Василь Володимирович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2016. — ISBN 978-617-7238-39-2.;
- В. Т. Полєк. Аронець Василь Володимирович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.